Суд стягнув $17 584 через невиконання мирової угоди у спадковому спорі між сестрами

Ічнянський районний суд Чернігівської області розглянув справу за позовом про спонукання до виконання мирової угоди, укладеної між спадкоємцями після смерті батька сторін та затвердженої судом у 2016 році. Позивачка просила стягнути з відповідачки 17 584 доларів США заборгованості за мировою угодою, посилаючись на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов’язань щодо виплати компенсації за частку спадкового майна.

Суд розглянув питання належного способу захисту у разі невиконання мирової угоди, затвердженої судом, а також застосування позовної давності з урахуванням законодавчих змін, пов’язаних із карантином та воєнним станом.

Суть справи № 733/2050/25

Після смерті батька між спадкоємицями виник спір щодо спадкового майна, до складу якого входили магазин, трактор, автомобіль, кошти на рахунку кредитної спілки, житловий будинок та майно фермерського господарства. У межах цивільної справи сторони уклали мирову угоду, яку ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області було затверджено 30 червня 2016 року.

За умовами мирової угоди відповідачка зобов’язалася виплатити позивачці 20 000 доларів США за її частку спадкового майна. Частина коштів мала бути сплачена у гривні та шляхом передачі депозитних коштів, а решта — двома платежами: 4000 доларів США до 1 грудня 2016 року та 13 584 долари США до 1 травня 2017 року. Натомість позивачка погодилася на передачу відповідачці у власність та користування спадкового майна і відмовилася від своєї частки у відповідних активах.

Після невиконання відповідачкою умов мирової угоди позивачка звернулася до органів державної виконавчої служби. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника. Однак ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2017 року постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та арешт майна були скасовані. Апеляційний суд Чернігівської області залишив це рішення без змін. Суди виходили з того, що ухвала про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та не містила припису про примусове виконання.

У 2017 році позивачка вже зверталася з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, однак позов було повернуто через несплату судового збору. Також суд відмовив їй у приведенні ухвали про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог законодавства про виконавче провадження.

Позивачка зазначала, що тривалий час проживала за кордоном, не мала можливості забезпечити правову допомогу та сплату необхідних платежів, а у 2021 та 2024 роках проходила тривале лікування онкологічних захворювань. Судом були досліджені медичні документи щодо лікування раку щитовидної залози та раку молочної залози, встановлення інвалідності II групи, а також обставини проживання позивачки як внутрішньо переміщеної особи після повернення в Україну.

Висновки суду

Суд зазначив, що мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою врегулювання спору на умовах взаємних поступок та має виконуватися добровільно. У разі невиконання умов мирової угоди інша сторона не позбавлена права звернутися до суду з позовом про спонукання до її виконання.

Суд послався на висновок Верховного Суду України у справі № 6-274цс15 від 23 вересня 2015 року, відповідно до якого звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди можливе навіть без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 372/742/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 179/1341/15-ц та від 10 липня 2019 року у справі № 754/1795/16-ц.

Суд вказав, що на момент затвердження мирової угоди у 2016 році законодавство вже не відносило такі ухвали до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Разом з тим чинність мирової угоди та ухвали суду не була припинена чи скасована, тому вони підлягають виконанню сторонами у погодженому обсязі.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо спливу позовної давності, суд детально проаналізував норми ЦК України та зміни законодавства, пов’язані з карантином COVID-19 і воєнним станом. Суд зазначив, що під час дії карантину строки позовної давності були продовжені з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року, а у період дії воєнного стану — спочатку продовжені, а з 30 січня 2024 року до 4 вересня 2025 року їх перебіг був зупинений.

Також суд врахував тривале лікування позивачки, її перебування за межами України, онкологічні захворювання, встановлення інвалідності, статус внутрішньо переміщеної особи та необхідність постійного лікування. Суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а тому строк підлягає поновленню.

Суд встановив, що відповідачка не виконала умови мирової угоди в частині сплати 4000 доларів США та 13 584 доларів США, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. 

Суд спонукав відповідачку до виконання мирової угоди шляхом стягнення 17 584 доларів США, що еквівалентно 725 804 грн, а також стягнув із відповідачки судовий збір у розмірі 7258,04 грн.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.