Священнослужитель звинуватив адвоката в роботі на спецслужби: ЄСПЛ побачив порушення Конвенції

Європейський суд з прав людини нагадав: навіть у справах, що стосуються суспільного інтересу та публічних осіб, свобода вираження поглядів не є абсолютною. Оціночні судження, особливо якщо вони містять серйозні звинувачення у неетичній або протиправній поведінці, повинні мати достатнє фактологічне підґрунтя. Саме національні суди зобов’язані перевірити, чи існувала така фактична база, а також забезпечити справедливий баланс між свободою слова та правом особи на захист репутації відповідно до статей 8 і 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі RAMISHVILI v. Georgia ЄСПЛ дійшов висновку, що грузинські суди формально надали абсолютний захист висловлюванням священнослужителя як «оціночним судженням», однак не перевірили, чи були вони підкріплені фактами. Крім того, на заявника фактично поклали обов’язок спростовувати серйозні звинувачення у співпраці зі спецслужбами, хоча особа, яка їх поширила, не надала належних доказів. За таких обставин Суд встановив порушення права заявника на повагу до честі, гідності та репутації.

Обставини справи RAMISHVILI v. Georgia № 4100/24

Справа стосувалася дифамаційного спору, розпочатого заявником, паном Рамішвілі, який був відомим у Грузії адвокатом, проти видатного священнослужителя Грузинської православної церкви у зв’язку з висловлюваннями останнього під час телеінтерв’ю, у яких він звинуватив заявника в тому, що той є «донощиком» і передає інформацію спецслужбам.

У вересні 2017 року заявник представляв інтереси обвинуваченого у справі щодо замаху на вбивство особистого секретаря Патріарха (відома як «справа про ціанід») і його запросили взяти участь у прямому ефірі телепрограми. Під час інтерв’ю ведучий зателефонував відомому священнослужителю Грузинської православної церкви, отцю І., який також був свідком обвинувачення. Отець І. назвав пана Рамішвілі «інформатором» та «провокатором», який передавав інформацію спецслужбам.

Згодом пан Рамішвілі подав цивільний позов про дифамацію проти священнослужителя, стверджуючи, що заяви останнього завдали шкоди його професійній репутації. Міський суд Тбілісі спочатку ухвалив рішення на користь заявника. Однак це рішення було скасоване Апеляційним судом Тбілісі, який, зокрема, постановив, що зазначені висловлювання були особистою думкою отця І., яка внесла важливий внесок у суспільну дискусію того часу, і що пан Рамішвілі мав би їх терпіти, з огляду на свій статус публічної особи. У червні 2023 року Верховний Суд остаточно підтвердив це рішення, визнавши, що пан Рамішвілі не надав достатніх доказів для спростування звинувачень отця І.

Оцінка ЄСПЛ

По-перше, Суд зазначив, що заяви отця І. були зроблені в контексті дискусії щодо питання, яке викликало суспільний інтерес, а саме стосовно гучної справи про вбивство («справа про ціанід»), яка призвела до обговорень навколо Грузинської православної церкви загалом та проблем у Патріархаті зокрема.

Крім того, сам пан Рамішвілі був публічною особою, яка добровільно піддала себе громадському контролю, виступаючи захисником у гучних кримінальних справах. Тому Суд вважав, що він мав проявити вищий рівень терпимості, ніж того очікували б від особи, яка не є публічною фігурою.

Суд зазначив, що отець І. звинуватив пана Рамішвілі у неправомірній поведінці або, як мінімум, у порушенні норм юридичної етики. Це були серйозні звинувачення, і, згідно з усталеною судовою практикою Суду, чим більш серйозним є звинувачення, тим міцнішими мають бути його фактологічні підстави. Однак ні суд апеляційної інстанції, ні касаційний суд не перевірили, чи існувала достатня фактологічна база для того, щоб називати пана Рамішвілі «підставленим провокатором» у «справі про ціанід». Обидва суди просто дійшли висновку, що будь-яка думка («оціночне судження») користується абсолютним захистом згідно з національним законодавством.

Національні суди також не встановили, чи було достатньо фактологічних підстав для звинувачення в тому, що пан Рамішвілі передавав інформацію спецслужбам в іншій гучній справі про вбивство (відома як «справа Гіргвліані»). Пан Рамішвілі надав суду докази, які свідчили про те, що він діяв професійно у відповідному судовому процесі, тоді як отець І. взагалі не підтвердив своїх звинувачень.

Суд зауважив, що Верховний Суд поклав тягар доведення на пана Рамішвілі, щоб той спростував обвинувачення на свою адресу, незважаючи на заперечення останнього, серйозність таких звинувачень та відсутність доведених фактологічних підстав для них.

Отже, Суд дійшов висновку, що грузинські суди не змогли встановити справедливий баланс між правом пана Рамішвілі на повагу до його гідності та репутації, з одного боку, та свободою вираження поглядів отця І., з іншого боку, що є порушенням статті 8 Конвенції.

Висновок

Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя). Рішення в цій справі ухвалене Палатою 3 лютого 2026 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.