Військовий після поранення не зміг через суд отримати 100 тисяч за участь у боях: у чому причина
Рівненський окружний адміністративний суд розглянув справу № 460/17299/25 за позовом військовослужбовця до військової частини щодо визнання протиправною бездіяльності при проведенні розрахунку під час звільнення з військової служби та зобов’язання здійснити нарахування і виплату належного грошового забезпечення.
Позивач оскаржив ненарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, додаткової винагороди за участь у бойових діях, компенсації за речове майно, виплат за лікування після поранення, підйомної та матеріальної допомоги, а також компенсації за невикористані відпустки.
Що вимагав військовий у позові
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 2001 року, а у 2013 році уклав контракт на проходження військової служби. Надалі він проходив службу на різних посадах, а у січні 2023 року був призначений командиром взводу у підрозділі Сил територіальної оборони. У червні 2024 року військовослужбовця звільнили у відставку за станом здоров’я у зв’язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини. Загальна вислуга років становила понад 24 роки.
Позивач вказував, що під час звільнення військова частина не здійснила повного розрахунку та не виплатила всі належні суми. Зокрема, йшлося про одноразову грошову допомогу при звільненні, яку йому нарахували лише за два календарні роки служби — 2022 та 2023 роки. Також позивач просив виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн та 30 000 грн за періоди участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів №168, компенсацію за неотримане речове майно, підйомну допомогу з урахуванням усіх членів сім’ї, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань після тяжкого поранення, компенсацію за невикористані відпустки та моральну шкоду.
Матеріали справи підтвердили, що військовослужбовець дійсно брав участь у заходах із забезпечення оборони України у Донецькій області, проходив лікування після поранення та перебував у відпустках за станом здоров’я. Разом із тим частина вимог позивача була обґрунтована лише посиланнями на наявність права на виплати без надання передбачених нормативними актами документів.
Яке рішення ухвалив суд
Суд зазначив, що відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які звільняються за станом здоров’я, мають право на одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Суд встановив, що позивач був звільнений саме за станом здоров’я під час дії воєнного стану, а тому підпадає під дію відповідних гарантій. Оскільки військова частина виплатила допомогу лише за два роки служби, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на донарахування одноразової грошової допомоги за весь період служби з 10 липня 2013 року з урахуванням уже виплачених сум.
Щодо вимог про виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях суд проаналізував положення постанови Кабінету Міністрів №168, наказу Міністерства оборони №260 та телеграм Міністерства оборони, які регулюють порядок документального підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях. Суд звернув увагу, що для нарахування винагороди у розмірі 100 000 грн необхідні бойові накази, журнали бойових дій, бойові донесення та рапорти командирів про виконання конкретних бойових завдань. У матеріалах справи таких документів не було. У зв’язку з цим суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди за спірні періоди участі у бойових діях.
Водночас суд окремо розглянув питання виплати додаткової винагороди у зв’язку з лікуванням після поранення. Суд встановив, що позивач отримав тяжке поранення, пов’язане із захистом Батьківщини, після чого проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках за станом здоров’я. Суд послався на правову позицію Верховного Суду у зразковій справі №280/8933/24, згідно з якою додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн підлягає виплаті військовослужбовцю пропорційно часу лікування та перебування у відпустці за станом здоров’я після поранення. Оскільки військова частина не надала розрахунку виплат за цей період та не довела повного проведення розрахунку, суд визнав протиправною бездіяльність щодо ненарахування цієї винагороди та зобов’язав провести відповідні нарахування за період санаторного лікування з 27 травня по 9 червня 2024 року.
Стосовно підйомної допомоги суд зазначив, що така допомога позивачу була нарахована, однак він не надав належних доказів наявності членів сім’ї, які мали бути враховані під час її обчислення, а також доказів їх переїзду разом із військовослужбовцем. Через це суд відмовив у задоволенні вимог у цій частині.
Також суд відмовив у задоволенні вимог про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Суд підкреслив, що така допомога надається виключно на підставі рапорту військовослужбовця та наказу командира. Позивач не надав доказів звернення із відповідним рапортом, тому у військової частини не виникло обов’язку здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
