Верховний Суд пояснив, як правильно оскаржувати бездіяльність державного виконавця
1 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу особи у справі за скаргою особи на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Київ Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: ПрАТ «АБС-УКР», Київська міська державна адміністрація.
На обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що з грудня 2019 року перебуває на виконанні рішення про зобов’язання ПрАТ «АБС-УКР» забезпечити його машиномісцем у критому паркінгу за рахунок товариства.
Заявник стверджував, що державний виконавець тривалий час не вчиняє активних дій, не перевірив наявність паркінгів на місці, не наклав арешт на майно боржника, не з’ясував його майновий стан та не подав подання про обмеження виїзду керівника боржника за кордон. Також він вказував на ігнорування виконавцем факту надання Департаментом КМДА нібито недостовірної довідки про відсутність паркінгів у вказаному кварталі.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги, керуючись тим, що заявник не надав доказів на обґрунтування обставин, зазначених в скарзі.
Крім того, заявлено вимоги про зобов’язання державного виконавця вчинити дії, які він зобов’язаний вчинити згідно з нормами законодавства.
Апеляційний суд змінив ухвалу районного суду, виклавши її мотивувальну частину у іншій редакції, вказавши, що суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні скарги, проте помилився щодо мотивів такої відмови.
Мотивовано постанову тим, що вимоги заявника фактично зводиться до зобов’язання державного виконавця виконувати ті функції, які він має здійснювати на підставі ЗУ «Про виконавче провадження».
ВС погодився з висновками апеляційного суду, зробив такі правові висновки.
У ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Оскільки Закон України «Про виконавче провадження» і так зобов’язує виконавця вживати всіх необхідних заходів для примусового виконання рішень неупереджено та в повному обсязі, тому ухвалення окремого судового рішення для повторного зобов’язання виконавця вчиняти ці самі дії законодавством не передбачено.
ВС звернув увагу на те, що заявник, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, просив саме зобов’язати виконавця виконати судове рішення, а не визнати неправомірною конкретну бездіяльність чи рішення виконавця. Враховуючи принцип диспозитивності, суди розглядали справу виключно в межах заявлених вимог скарги. Оскільки обов’язок виконавця діяти ефективно вже закріплений у законі, суд не може ухвалювати рішення, які лише дублюють чинні норми права, не створюючи при цьому нових правових наслідків.
Крім того, ВС нагадав алгоритм дій виконавця у випадках, коли рішення не може бути виконано без участі боржника, заначивши, що у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 2-40/11 (провадження № 61-3359св25) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
