Військовослужбовиця просила звільнити її зі служби через чоловіка з інвалідністю ІІ групи: якого документа не вистачило
Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу військовослужбовиці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, яким було відмовлено у задоволенні позову до військової частини про визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби та зобов'язання прийняти рішення про звільнення за сімейними обставинами.
Обставини справи
Позивачка проходила військову службу та звернулася до командування військової частини з рапортом про звільнення відповідно до абзацу одинадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за чоловіком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту були додані документи, що підтверджували перебування у шлюбі, встановлення чоловікові ІІ групи інвалідності та інші медичні документи. Позивач вважав, що наданого пакета документів достатньо для підтвердження підстав звільнення з військової служби.
Військова частина повідомила, що не уповноважена самостійно встановлювати потребу особи у постійному догляді та може діяти виключно в межах повноважень, визначених законом. Командування зазначило, що для реалізації права на звільнення необхідно надати документ, який підтверджує саме потребу чоловіка у постійному догляді, виданий уповноваженим органом.
Не погодившись із такою відповіддю, військова звернулася до суду, вважаючи, що відмова у задоволенні рапорту є протиправною. Позивачка просила визнати незаконними дії військової частини та зобов'язати командира повторно розглянути рапорт і звільнити його з військової служби за сімейними обставинами.
Чернігівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що подані документи не підтверджують одну з обов'язкових умов для звільнення — необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю.
В апеляційній скарзі позивачка наполягала, що така необхідність може підтверджуватися медичними документами, а встановлення чоловікові ІІ групи інвалідності довічно свідчить про наявність передбачених законом підстав для звільнення з військової служби.
Позиція та висновки суду
Колегія суддів зазначила, що відповідно до Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.
Суд звернув увагу, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає окремі підстави звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану. Однією з таких підстав є необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною або чоловіком з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
При цьому суд підкреслив, що для застосування цієї норми необхідна одночасна наявність двох взаємопов'язаних обставин: наявності у чоловіка або дружини статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи та підтвердженої потреби саме у постійному догляді.
Апеляційний суд зазначив, що Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Перелік документів, які подаються для звільнення військовослужбовця, прямо визначають перелік документів, якими підтверджується така підстава звільнення.
Відповідно до цього Переліку необхідність постійного догляду має підтверджуватися одним із трьох документів: висновком медико-соціальної експертної комісії, витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу у постійному догляді.
Колегія суддів звернула увагу, що використання законодавцем сполучника «або» означає можливість підтвердження відповідної обставини будь-яким із цих документів, однак наявність хоча б одного з них є обов'язковою.
Суд встановив, що довідка медико-соціальної експертної комісії підтверджує лише встановлення чоловікові позивачки ІІ групи інвалідності довічно та непридатність до регулярної праці, однак не містить висновку про потребу у постійному догляді.
Також суд проаналізував поданий висновок за формою № 080-4/о про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Колегія суддів зазначила, що такий документ не є тотожним висновку про необхідність постійного догляду. На думку суду, поняття «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» не означає безперервного постійного догляду, який прямо передбачений законодавством як умова звільнення з військової служби. Крім того, поданий висновок не містить відомостей про систематичність чи безперервність такого догляду.
Апеляційний суд також зазначив, що позивачка не надала ні висновку лікарсько-консультативної комісії, ні витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, у яких була б визначена потреба чоловіка у постійному догляді.
Окремо суд вказав, що довідка закладу охорони здоров'я, на яку посилався позивач, не належить до документів, визначених законодавством як підтвердження потреби особи у постійному догляді, а тому не може вважатися належним доказом.
За таких обставин справи № 620/10992/25 колегія суддів дійшла висновку, що подані документи не підтверджують одну з обов'язкових умов звільнення з військової служби — необхідність здійснення постійного догляду за чоловіком з інвалідністю ІІ групи. Відсутність належного документального підтвердження цієї обставини свідчить про відсутність передбачених законом підстав для звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами.
З огляду на це Шостий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
