Верховний Суд розмежував випадки, коли алкоголь є підставою для відмови у виплаті родині загиблого військового

Верховний Суд сформулював важливий правовий висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців. Сам по собі факт виявлення алкоголю в організмі загиблого не є достатньою підставою для відмови у такій виплаті. Якщо Міністерство оборони посилається на статтю 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», саме воно має довести, що смерть настала внаслідок дій військовослужбовця у стані сп'яніння або через безпосередній патологічний вплив алкоголю на організм.

Обставини справи

До суду звернулася мати загиблого військовослужбовця, якій Міністерство оборони України відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги.

Підставою для відмови комісія Міноборони назвала пункт «б» частини першої статті 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На думку відомства, оскільки військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сім'я не має права на отримання допомоги.

Однак матеріали справи свідчили, що старший лейтенант проходив службу командиром стрілецького взводу. У липні 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Глибоке Харківської області він потрапив під артилерійський обстріл противника та отримав поранення, несумісні з життям. Ці обставини підтверджувалися актом службового розслідування, наказом командира військової частини, постановою військово-лікарської комісії та висновком судово-медичної експертизи.

Під час судово-токсикологічного дослідження у тканинах загиблого було виявлено етиловий спирт у концентрації 1,87 проміле. Саме ця обставина стала підставою для відмови Міністерства оборони у виплаті.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що рішення комісії Міноборони є протиправним, скасували його та зобов'язали Міністерство оборони повторно розглянути заяву матері військовослужбовця з урахуванням правової оцінки суду. Саме це рішення Міністерство оборони оскаржило до Верховного Суду.

Що зазначив Верховний Суд

Касаційний адміністративний суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.

Суд наголосив, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім'ї загиблого військовослужбовця, тому встановлені законом підстави для відмови у її призначенні повинні застосовуватися не формально і не розширено, а лише за наявності належних та достатніх доказів.

Верховний Суд підкреслив, що вирішальне значення має не сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння, а встановлення об'єктивного причинно-наслідкового зв'язку між цим станом, поведінкою військовослужбовця та настанням його смерті. Саме по собі виявлення алкоголю в організмі не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Крім того, Суд звернув увагу, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства саме суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення. Тому якщо Міністерство оборони відмовляє у виплаті, посилаючись на статтю 16-4 Закону, саме воно має довести наявність усіх обставин, які утворюють передбачену законом підставу для такої відмови.

Коли відмова у виплаті є можливою

Верховний Суд окремо розмежував дві ситуації, коли стаття 16-4 Закону може бути застосована.

Перша стосується випадків, коли смерть настала внаслідок власних дій військовослужбовця, вчинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. У такій ситуації необхідно довести не лише сам факт сп'яніння, а й конкретні дії військовослужбовця та їх прямий причинно-наслідковий зв'язок із його смертю.

Друга охоплює випадки, коли безпосередньою медичною причиною смерті стало саме алкогольне, наркотичне чи токсичне сп'яніння або патологічний стан, викликаний ним, наприклад гостре алкогольне отруєння чи алкогольна кома. І в такому разі цей причинний зв'язок також має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Водночас якщо смерть настала під час виконання військового обов'язку внаслідок бойового ураження, протиправних дій інших осіб чи інших незалежних від військовослужбовця обставин, Міністерство оборони не може відмовити у виплаті лише через виявлення алкоголю в організмі загиблого. Для цього необхідно довести, що саме поведінка військовослужбовця у стані сп'яніння перебувала у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті або що безпосередньою медичною причиною смерті став патологічний вплив алкоголю.

Чому Верховний Суд погодився з рішеннями попередніх інстанцій

Суд зазначив, що всі досліджені у справі 520/18046/25 документи — висновок судово-медичної експертизи, акт службового розслідування, наказ командира військової частини та постанова військово-лікарської комісії — підтверджували одну обставину: військовослужбовець загинув від поранень, отриманих під час артилерійського обстрілу противника під час виконання бойового завдання.

Водночас жоден із цих документів не містив висновку, що смерть настала внаслідок алкогольного сп'яніння або дій військовослужбовця у такому стані. Також у матеріалах справи не було доказів, що його поведінка перебувала у причинно-наслідковому зв'язку із загибеллю або що саме алкоголь став безпосередньою медичною причиною смерті.

За таких обставин Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність рішення Міністерства оборони. Водночас Суд звернув увагу, що належним способом захисту у цій справі було не безпосереднє зобов'язання призначити допомогу, а скасування незаконної відмови та зобов'язання Міністерства оборони повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду, оскільки інші передбачені законодавством умови призначення допомоги Міністерство ще має оцінити під час нового розгляду.

Важливий висновок для практики

Верховний Суд уточнив підхід до застосування статті 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд підтвердив, що самого факту виявлення алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин в організмі загиблого військовослужбовця недостатньо для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги його сім'ї. Така відмова можлива лише тоді, коли компетентний орган доведе або прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями військовослужбовця у стані сп'яніння та його смертю, або те, що саме алкогольне, наркотичне чи токсичне сп'яніння стало безпосередньою медичною причиною смерті. Якщо ж військовослужбовець загинув унаслідок бойового ураження чи інших незалежних від нього обставин, обмеження, передбачені статтею 16-4 Закону, не можуть застосовуватися лише через сам факт виявлення алкоголю в організмі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.