Чим відрізняються різні підстави для розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Українцям роз’яснили, на яких підставах можна розірвати трудовий договір з ініціативи працівника. Про це повідомляє «Дзеркало тижня».

Розірвати договір можна:

• на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін);
• на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП (з ініціативи працівника, розмовне «звільнення за власним бажанням»).

Принципова особливість припинення трудового договору за угодою сторін є те, що сторони вільні визначити дату такого припинення, відповідно працівникові не потрібно відпрацьовувати 14 днів.

Разом із тим, існують випадки, коли роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник і у разі «звільнення за власним бажанням».

 Мова йде про:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до закладу освіти;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею 14 років віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• а також з інших поважних причин.

При цьому, за наслідками припинення трудового договору у силу ст. 47 КЗпП, роботодавець буде зобов’язаний у день звільнення:

• видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;
• видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми;
• провести відповідні розрахунки;
• а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При цьому причина звільнення на вказані обов’язки роботодавця не впливає.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи (служби) за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, призначається відповідно до частин першої та третьої цієї статті, і її виплата починається з 31-го календарного дня.

Якщо ж причиною звільнення став прогул працівника, систематичне невиконання трудових обовʼязків та ін. виплата призначатиметься ще пізніше - з 61-го календарного дня.

Проте під час дії воєнного стану діє виняток. Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку надання допомоги по безробіттю, під час воєнного стану, у період проведення заходів, спрямованих на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, допомога по безробіттю призначається з 1-го дня надання статусу безробітного.

Тобто, під час дії воєнного стану поза залежністю від причини звільнення допомога по безробіттю призначається з 1-го дня отримання статусу безробітного.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.