У Мін’юсті пояснили, як працює механізм розподілу спадкового майна

Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції пояснило, як працює механізм розподілу спадкового майна.

Який розмір часток може бути у спадщині?

Спадкування може відбуватися як за законом, так і за заповітом. У разі відсутності останньої волі людини, частки у спадщині є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині. За подібним принципом відбувається й поділ часток при отриманні нерухомого майна або транспортних засобів, але таку домовленість необхідно укласти в письмовій формі та нотаріально посвідчити.

Рівність часток може бути скоригована бажанням спадкодавця скласти заповіт, який дозволить йому на власний розсуд розподілити спадщину між обраними особами. Проте навіть за таких обставин є перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Хто та в якій черзі отримує право на спадкування?

Відсутність заповіту зумовлює потребу поділу спадщини у порядку черговості, який визначений Цивільним кодексом України. Кожна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Також черговість може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Така угода не може порушувати права спадкоємців, які не беруть у ній участі та спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Якщо особа не перебуває у черзі, яка має право на спадкування, то приєднатися до неї можна за рішенням суду. Надання можливості бути спадкоємцем поза своєю чергою обумовлене тривалим часом опікування, матеріальним забезпеченням спадкодавця, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Порядок спадкування за законом визначений наступним чином:

– до І черги спадкоємців належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;

– до ІІ черги – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

– до ІІІ черги – рідні дядько та тітка спадкодавця;

– до IV черги – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

–  до V черги спадкоємців входять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Також на цьому етапі право на спадкування отримують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Як бути зі спадщиною, яка не була включена до заповіту?

Набуті спадкодавцем за життя права та обов’язки не завжди переходять спадкоємцям, яких вписано до заповіту, у повному обсязі. Іноді залишається відсоток спадщини поза межами останньої волі людини.

Так, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується за законом на загальних підставах, визначених Цивільним кодексом України. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Хто має право на виділ спадкового майна в натурі?

Особи, які щонайменше один рік до моменту відкриття спадщини проживали разом зі спадкодавцем як одна сім’я, користуються пріоритетним правом порівняно з іншими спадкоємцями на виділ в натурі предметів звичайного домашнього побуту та обстановки. Таке право реалізується в межах частки спадщини, що їм належить.

Крім того, спадкоємці, які були співвласниками майна разом зі спадкодавцем, мають переважне право на виділення їм цього майна в натурі відповідно до їхньої спадкової частки. Однак це допускається лише за умови, що таке виділення не завдає шкоди істотним інтересам інших спадкоємців.

Кого буде усунено від спадкування?

Законом передбачені випадки, коли особа може бути позбавлена можливості отримати спадщину. Усунення від права на спадкування є правовим заходом, який застосовується, коли поведінка спадкоємця суперечить вимогам закону, принципам добросовісності та справедливості.

Так, не мають права на спадкування особи:

– які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Це правило не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж вніс її до заповіту;

– які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

– які були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Також не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

– шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду;

– які ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Обов’язкова частка у спадщині

Для захисту вразливої категорії з числа спадкоємців першої черги законом передбачена обов’язкова частка у спадщині.

Так, згідно зі статтею 1241 Цивільного Кодексу України, малолітні (до 14 років), неповнолітні (від 14 до 18), повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, незалежно від змісту заповіту, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Слід зауважити, що коло спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначається у день відкриття спадщини. До речі, дане право не залежить від згоди інших спадкоємців і навіть волі спадкодавця. Та разом з тим, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва на право на спадщину на обов’язкову частку, то вони мають право звернутися з відповідним позовом до суду.

Зазначимо, що право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії.

Спадкоємець може відмовитися від зазначеного права, подавши нотаріусу заяву про те, що не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.

Отже, порядок розподілу спадщини є чітко структурованим правовим процесом, у якому враховуються як остання воля спадкодавця, так і законодавчо встановлені гарантії для окремих категорій осіб. Визначення часток, черговість спадкування, можливість домовленостей між спадкоємцями та підстави для усунення від спадщини – фактори, які утворюють комплексний механізм, що покликаний мінімізувати спори та забезпечити справедливий перехід майна до правонаступників.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.