Виплати у разі загибелі чи інвалідності волонтерів: Комітет ВР виявив системні прогалини у законодавстві

Комітет Верховної Ради з питань молоді і спорту розглянув стан виконання Кабінетом Міністрів положень статті 6 Закону України «Про волонтерську діяльність».

Реалізація цієї норми забезпечується відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 19 серпня 2015 року № 604, яка визначає порядок виплати одноразової грошової допомоги волонтерам або їхнім сім’ям у разі загибелі чи інвалідності, отриманої під час надання волонтерської допомоги в районах бойових дій та заходів із забезпечення оборони і національної безпеки України.

За інформацією Міністерства у справах ветеранів України, у період з 2015 року по 1 січня 2026 року міжвідомчою комісією прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги 5 особам з інвалідністю та 20 сім’ям загиблих (померлих) волонтерів. Водночас 19 особам відмовлено у призначенні такої допомоги.

Зазначена одноразова грошова допомога виплачується:

• у разі загибелі (смерті) волонтера в розмірі 500 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб;
• у разі встановлення волонтеру інвалідності I групи – 250 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб;
• у разі встановлення волонтеру інвалідності II групи – 200 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб;
• у разі встановлення волонтеру інвалідності III групи – 150 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб.

Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України спільно з благодійними та громадськими організаціями, які залучають до своєї діяльності волонтерів, вивчило практичні аспекти реалізації Постанови КМУ № 604 та повідомило, що представниками благодійних та громадських організацій було наголошено, що залишається невирішеним питання належної ідентифікації волонтерів, які надають волонтерську допомогу в районі здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та/або іншої країни проти України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про волонтерську діяльність» волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Волонтерами можуть стати громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та які є дієздатними.

Волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору.

Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов’язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів.

Міністерство соціальної політики зазначає, що відсутність єдиного підходу до підтвердження статусу волонтера ускладнює оформлення діяльності, створює правову невизначеність і обмежує доступ до соцзахисту.

Мінсоцполітики розробило проєкт держпрограми розвитку волонтерства до 2030 року, який направлено на погодження. Після узгодження його подадуть на розгляд Кабміну.

Основними завданнями проєкту акта, зокрема, є внесення змін до актів законодавства, спрямованих на сприяння страхуванню волонтерів організаціями, які їх залучають, зокрема, шляхом удосконалення законодавства, залучення міжнародного донорського фінансування для страхування волонтерів.

Проєктом акта також передбачено створення та подальша підтримка державою у співпраці з організаціями громадянського суспільства та волонтерами інформаційно-аналітичної платформи з можливістю:

• публікування інформації щодо організацій та установ, які залучають волонтерів до своєї діяльності (юридична адреса, річні звіти про діяльність таких організацій та установ, інформація про керівника, контактні дані тощо);
• укладення примірного договору про провадження волонтерської діяльності;
• публічної верифікації інформації волонтера про досвід його волонтерської діяльності в організаціях та установах до яких він був залучений.

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України разом із громадськими організаціями опрацьовує створення інформаційно-аналітичної платформи: визначаються її функції, технічні вимоги, етапи впровадження та інтеграція з державними реєстрами.

Посилення підтримки волонтерів, які працюють у зоні бойових дій, пропонується реалізувати в межах Державної програми розвитку волонтерства до 2030 року та через створення цієї платформи.

Комітет з питань молоді і спорту зазначив: за 12 років війни одноразову допомогу отримали лише 5 волонтерів з інвалідністю і 20 сімей загиблих, що свідчить про недосконале правове регулювання, зокрема підтвердження статусу волонтера. При цьому відсутні пропозиції змін до закону про волонтерську діяльність і постанови КМУ № 604.

Комітет рекомендував Кабміну доручити Мінсоцполітики та Мінветеранів:

• до 1 червня 2026 року — проаналізувати проблеми отримання одноразової допомоги волонтерами та сім’ями загиблих;
• до 1 липня 2026 року — подати пропозиції змін до законодавства для посилення підтримки волонтерів у зоні бойових дій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.