Через війну та політику Трампа фокус розширення ЄС зміщується: як це може вплинути на Україну
Європейський Союз дедалі більше приваблює потенційних членів не економічними вигодами, а гарантіями безпеки на тлі глобальної нестабільності. Про це повідомляє POLITICO з посиланням на європейських посадовців і дипломатів.
Як зазначається, якщо раніше країни прагнули вступу до ЄС для підвищення рівня життя та економічного розвитку, то нині ключовим фактором стає безпека. Зміни у світовому порядку, зокрема повномасштабна війна Росії проти України та політика США після повернення Дональда Трампа до влади, змушують держави переглядати свої пріоритети.
За словами єврокомісарки з питань розширення Марти Кош, країни, які не входять до ЄС, дедалі більше усвідомлюють, що членство у блоці означає не лише економічні переваги, а й додатковий рівень захисту.
«Тепер ми бачимо, що ті, хто перебуває поза ЄС, дедалі більше усвідомлюють: у світі конкуруючих впливів місце за столом у ЄС також пропонує посилену безпеку та захист», — сказала Марта Кош у розмові з POLITICO.
Серед держав, які знову проявляють інтерес до вступу, називають Ісландію та Норвегію. Зокрема, Ісландія вже активізувала підготовку до референдуму щодо відновлення переговорів про вступ.
Водночас у самому ЄС більш прихильно ставляться до можливого приєднання економічно розвинених країн, ніж до держав-кандидатів зі слабшою економікою, таких як Україна, Молдова чи країни Балкан. Це пояснюється, зокрема, і фінансовими чинниками.
«Ми не хочемо ще однієї Угорщини чи Словаччини», — сказав один із дипломатів, близький до обговорень щодо прийняття нових членів до блоку. «Ми не знаємо, що станеться в цих нових країнах за 10 чи 15 років. І тоді ми можемо застрягнути з ще одним [прем’єр-міністром Угорщини Віктором] Орбаном».
На цьому тлі дедалі більше значення набуває безпекова складова ЄС. Поряд із НАТО, Союз пропонує власні механізми взаємної оборони, зокрема статтю 42.7 Договору ЄС.
Норвегія подала заявку на вступ до ЄС у 1992 році, але відхилила членство на референдумі два роки потому. Хоча більшість норвежців досі не підтримує членство в ЄС, табір «за» зростає протягом останніх 18 місяців.
Ісландія подала заявку на членство в ЄС у 2009 році на тлі фінансової кризи, але заморозила переговори у 2013 році через суперечку щодо рибальської політики та зміни економічних обставин. Заявку було відкликано у 2015 році.
Гренландія приєдналася до попередника ЄС у 1973 році як частина Королівства Данія, але вийшла у 1985 році після отримання права на самоуправління, також через суперечку щодо рибальської політики.
Як би дивно це не звучало, є також Канада. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро та президент Фінляндії Александр Стубб обидва пропонували, щоб Канада розглянула можливість вступу до ЄС. Хоча прем’єр-міністр Канади Марк Карні відкинув цю ідею, Оттава наближається до Європи в торгівлі та іншими способами.
Також, як пише POLITICO, Велика Британія, яка проголосувала за вихід з ЄС у 2016 році, намагається перезавантажити свої відносини з блоком після Brexit. Після того, як у 2024 році виборці обрали центристсько-лівий уряд, британські та європейські посадовці обговорюють поглиблення партнерства. Хоча найближчим часом немає перспектив повернення Британії до ЄС, готовність прем’єр-міністра Кіра Стармера працювати з лідерами Франції та Німеччини над зовнішньополітичними викликами свідчить про те, що Британія та Європа залишаються природними союзниками в питаннях оборони.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
