Віза, а не захист: суд у Німеччині пояснив, коли українцям не можуть відмовити у статусі
Суд у Німеччині визнав, що тривале перебування українця в іншій країні ЄС саме по собі не є підставою для відмови у наданні тимчасового захисту.
Як випливає з рішення 3 B 535/25 від 21 квітня 2026 року, ключовим критерієм для отримання захисту за §24 Закону про перебування в Німеччині (AufenthG) є відсутність повноцінного статусу тимчасового захисту в попередній країні.
У розглянутій справі громадянин України тривалий час перебував у Польщі на підставі візи типу D. Суд зазначив, що такий статус не прирівнюється до тимчасового захисту відповідно до директив Європейського Союзу. Оскільки особа не отримувала захисту в іншій країні ЄС, німецький суд зобов’язав міграційні органи розглянути її заяву та надати відповідний статус.
Суд вказав:
Пункт 51. Хоча з відповідачем слід погодитися, що переміщені особи принципово можуть отримати тимчасовий захист лише в одній державі-члені, у зв’язку з чим будь-яка претензія на тимчасовий захист у будь-якому разі виключається, якщо переміщеній особі іншим державою-членом було видано посвідку на проживання в розумінні статті 8 Massenzustrom-Richtlinie (офіційна назва: Директива Ради 2001/55/ЄС про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового припливу переміщених осіб). Однак сам лише факт того, що переміщена особа перед своїм в’їздом тривалий час фактично перебувала в іншій державі-члені (у даному випадку: у Польщі), де вона перебувала в безпеці, не позбавляє її права на тимчасовий захист.
Пункт 52. З відповідачем слід погодитися, що переміщені особи принципово можуть отримати тимчасовий захист у розумінні Директиви про масовий приплив лише в одній державі-члені Європейського Союзу. Це підтверджує така вказівка, що міститься в реченнях 6 і 7 16-го преамбульного пункту Рішення про виконання (ЄС) 2022/382:
«Щойно держава-член видала посвідку на проживання відповідно до Директиви 2001/55/ЄС, особа, яка користується тимчасовим захистом, хоча й має право подорожувати в межах Союзу протягом 90 днів у будь-який 180-денний період, проте має змогу реалізовувати права, що випливають із тимчасового захисту, лише в тій державі-члені, яка видала посвідку на проживання. Це не повинно позбавляти державу-член можливості вирішити видавати особам, які користуються тимчасовим захистом відповідно до цього рішення, посвідку на проживання в будь-який час».
Рішення має практичне значення для українців, які перебували в інших країнах Європи на підставі робочих віз або дозволів на проживання, але не оформлювали там статус захисту і згодом звернулися за ним у Німеччині.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
