Чому суб’єкти владних повноважень ігнорують «Електронний суд»?

Руслан Арсірій,

суддя Окружного адміністративного суду міста Києва

Протягом січня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло понад 3,7 тис. позовів і лише 112 з них – через «Електронний суд». За попередні два роки тенденція була такою ж – кількість громадян, які звернулись за захистом своїх прав за допомогою одного із модулів з ЄСІТС не перевищувала 3%. Решта надходить поштою, або наручно (в період карантину – через скриньку).

Лише один із 112 позовів, поданих з початку року через «Електронний суд», надійшов від суб’єкта владних повноважень – Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Незважаючи на те, що майже третину позовних заяв суд отримує від органів державної податкової служби, жоден із таких позовів не був надісланий через «Електронний суд».  Варто зазначити, що справи цієї категорії, як правило, містять велику кількість додатків на десятки або і сотні сторінок.

Досить дивною видається ситуація, коли державні органи мають можливості для електронної комунікації з судом, однак, ігнорують їх навіть, наприклад, в частині отримання інформації від суду через електронний кабінет користувача. Натомість, ми маємо тисячі паперових позовів, які працівники суду сканують та додають до комп‘ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Складається враження, що державні органи не користуються «Електронним судом» з наступних причин:

1) Відповідальні працівники цих установ не вважають такий засіб комунікації з судом зручним та надійним.

2) Відсутні  важелі, що спонукали б економити судові витрати, тобто,  державні кошти на поштову пересилку. Зокрема, поштове відправлення позову з додатками може коштувати від 80 грн і сягати значно більшої вартості в залежності від обсягу (вартість паперу, конвертів та поштових марок). А якщо позов подається наручно, відповідно, окрім, паперу, витрачаються людські ресурси та час. Зокрема, у разі розгляду справи за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень всі матеріали (окрім повідомлень) отримуються представниками таких органів лише у суді відповідно до п.12 ст. 171 КАСУ.

3) Через відсутність взаємодії підрозділів та фахівців, що відповідають за впровадження електронного документообігу в органах виконавчої влади із їх колегами в органах судової влади, деякі процеси обміну інформацією гальмуються, а працівники змушені виконувати додаткову роботу. Йдеться, наприклад, про сканування паперових документів, створених друком електронних копії з локальних систем документообігу державних органів співробітниками суду.

Однак, ігнорування електронних комунікацій має для суб’єктів владних повноважень і певні плюси. Насамперед, це невизначені строки отримання процесуальних документів. Адже електронна комунікація (при умові відсутності технічних перешкод) суттєво скорочує строки отримання повідомлень. Наприклад, направлена сьогодні ухвала суду про відкриття провадження, якою суд зобов’язує суб’єкт владних повноважень оприлюднити повідомлення про оскарження нормативно-правового акту, зобов’язує розпочати відлік строку для її виконання з моменту отримання. І у випадку використання електронної комунікації посилання на повільну роботу відділення поштового зв’язку, яке «затримало» судову кореспонденцію, чи відсутність на робочому місці (через лікарняний, відпустку) отримувача буду виглядати смішно. «Електронний суд» змушує користувача розраховувати строки, передбачені КАСУ, з моменту потрапляння повідомлення в електронний кабінет.

Маючи великий досвід розгляду адміністративних справ, можу з впевненістю сказати, що саме представники суб’єктів владних повноважень найчастіше озвучують різноманітні причини невчасного отримання кореспонденції, тривалої її реєстрації та переміщенні від одного структурного підрозділу до іншого.

З огляду на такий мізерний відсоток використання «Електронного суду» державними органами, виникає логічне питання: чи виникне довіра до такого способу комунікації з судом у громадян, які звертаються, або планують звернутись до суду за захистом своїх прав? Чи переймались взагалі цим питанням розробники і які заходи для ознайомлення з можливостями та проблемами «Електронного суду» були впроваджені?

Зростання довіри до новітніх засобів комунікації залежить від їх зручності, ефективності та безпечності. А як показала недавня кібератака, яка в ніч з 13 на 14 січня 2022 вивела з ладу низку ресурсів органів державної влади, в тому числі і судової, з безпекою у нас теж не все гаразд. На сьогодні, вже через місяць після втручання, процес усунення її наслідків досі триває.

Головним завданням всіх новітніх комунікаційних технологій є швидка та якісна передача інформації. Однак, наразі ми маємо ситуацію, коли розробники зосереджені на самому процесі впровадження технологій без аналізу таких нововведень та виправлення поточних проблем.

Очевидно, перед введенням «Електронного суду» (читайте – витрачанням значних коштів) розробники повинні були оцінити існуюче  нормативне регулювання електронних комунікацій, можливості тих, кому пропонується до використання цифрова платформа комунікації з судами; провести відповідну роботу з представниками суб’єктів повноважень, аби переконати, а інколи і навчити користуватися таким способом.

Натомість на сьогодні ми маємо ситуацію, коли після 4 місяців після запуску «Електронного суду», кількість користувачів, практично не збільшилась, і поки не відомо коли ця ситуація може змінитись.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.