Мобилизация военнообязанных исполнителей будет иметь разрушительные последствия для всей системы принудительного исполнения решений

Оксана Русецька,

голова Асоціації приватних виконавців України,

спеціально для «Судово-юридичної газети»

Верховною Радою України 7 лютого 2024 року у першому читанні прийнято проєкт Закону №10449 від 30.01.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі – законопроєкт).

Законопроєктом, зокрема, передбачається внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В статті 23 Закону пропонується доповнити перелік військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, наступною категорією: «судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голова Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя».

Водночас, змінами до статті 25 Закону передбачено поширення бронювання на військовозобов’язаних, які працюють або проходять службу, зокрема, «в Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Службі судової охорони, в судах, інших державних органах та установах системи правосуддя та органах досудового розслідування, патронатних службах».

Асоціація приватних виконавців України звернулась до відповідних комістетів Верховної Ради України та народних депутатів з тим, що вважає запропоновані законопроєктом доповнення до статей 23 і 25 Закону цілком зрозумілими і обґрунтованими, адже повноцінне і дієве функціонування системи правосуддя є запорукою дотримання державою статті 55 Конституції України, згідно якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а також кожному  гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  

Разом з тим, запропоновані законопроєктом зміни до статей 23 і 25 Закону, на нашу думку, не є логічно завершеними і послідовними.

Адже поряд з іншими державними органами і установами системи правосуддя цілком закономірно та необхідно  включити органи та осіб, які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів (відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», це органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – приватні виконавці), поширивши таким чином відстрочку від призову та/або бронювання на військовозобов’язаних – державних і приватних виконавців.

Адже примусове виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною стадією правосуддя, і будь яке ухвалене судом рішення без його фактичного виконання не має належної державної ваги. І саме на стадії примусового виконання рішень відбувається реальне відновлення порушених прав як фізичних, так і юридичних осіб, або ж компенсація понесеної шкоди чи збитків. 

Більше того, Конституція України (стаття 129¹) чітко визначає, що судове рішення є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Держава зобов’язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення ЄСПЛ у справі «Фуклев проти України»). Саме на державу покладається обов’язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, держава не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в ньому разі не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід’ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у  якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі, «Горнсбі проти Греції»). 

Протягом  2021-2023 років приватними та державними виконавцями, фактично виконано 5,1 млн виконавчих документів та стягнуто 55,1 млрд грн., а також забезпечено стягнення до бюджету коштів в сумі 13,9 млрд грн.

При цьому на кінець 2023 року на виконанні державних і приватних виконавців перебувало виконавчих проваджень на суму 485,3 млрд грн., що становить 9,3 % ВВП України за 2022 рік. При цьому звертаємо увагу, що середнє навантаження на 1 державного виконавця у 2023 році складало 1569 виконавчих  документів. а один приватний виконавець в середньому виконував 1882 виконавчих провадження.

Щодо кількості виконавців, то станом на поточну дату в Україні здійснюють діяльність 335 приватнних виконавців, з яких потенційно підлягають мобілізації 179 осіб –тобто більше половини всієї спільноти де гендерна складова професії 70/30 на користь чоловіків.

Щодо підготовки спеціалістів, які б могли замінити виконавців, хочу звернути Вашу увагу на те, що підготовка приватного виконавця, як фахівця, уповноваженого державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень, потребує чимало часу та ресурсів. Адже статтею 18 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено досить високі кваліфікаційні вимоги до приватного виконавця: вища юридична освіта не нижче другого рівня, стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та успішно складений кваліфікаційний іспит. Таким чином, мінімальний термін для підготовки одного приватного виконавця становить 7-8 років.

Крім того, приватні виконавці, як суб’єкти незалежної професійної діяльності, залучаючи найманих працівників (помічників і діловодів), створюють сотні робочих місць, як роботодавці сплачують заробітну платню і відповідні податки до державного бюджету.

Народними депутатами України внесені до Законопроекту відповідні поправки до другого читання, якими пропонується доповнити прийнятий в першому читанні текст статтей, в тому числі п.2 ст.25 викласти в такій редакції : "в Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Національному агентстві України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Службі судової охорони, в судах, інших державних органах та установах системи правосуддя та органах досудового розслідування, в органах державної влади, інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, органах державної виконавчої служби та приватні виконавці, патронатних службах за виключенням військовозобов’язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини”

Необхідність бронювання приватних виконавців обумовлюється також  регіональним наповненням представників професії, які доводять, що мобілізація військовозобов’язаних виконавців матиме руйнівні наслідки для всієї системи примусового виконання рішень:

З наведеного графіку видно, що в професії приватних виконавців здійснюють діяльність переважна більшість військовозобов’язаних чоловіків, а в деяких виконавчих округах (Волинський, Донецький, Закарпатський, Івано-Франківський, Тернопільський, Херсонський, Хмельницький, Чернівецький), виключно чоловіки.

З наведеного графіку вбачається, що у разі відсутності бронювання виконавців та зупинення діяльності військовозобов’язаних приватних виконавців у зв’язку з призовом на військову службу, передати виконавчі провадження з виконання судових рішень на виконанню іншому виконавцю  НЕ виявляється неможливим.

З наведеного графіку видно, що на виконанні у військовозобов’язаних виконавців перебувають на виконанні, станом на 01 січня 2024 року -  445 018 (чотириста сорок п’ять тисяч  вісімнадцять) виконавчих проваджень, кількість яких, з кожним днем збільшується та які потенційно можуть залишитись без виконання, у зв’язку з фактичною відсутністю виконавців, які могли б заміщувати мобілізованих колег.   

Забезпечення ефективного примусового виконання рішень для України має важливе значення як на національному рівні, так і щодо відповідності нашої країни критеріям, необхідним для майбутнього вступу до Європейського Союзу.

Так, наприклад, у Державній антикорупційній програмі на 2023-2025 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 р. № 220, окремо наголошується на недостатньо ефективному виконанні судових рішень та підкреслюється необхідність його удосконалення (п. 2.1.4.4).

Адже невиконання судових рішень і відсутність захисту прав власності несе серйозні корупційні ризики та вкрай негативно впливає на економічне життя країни.

Виконання судових рішень є важливим також з огляду на перспективи вступу України до Європейського Союзу. Так, наприклад, в останньому Повідомленні Єврокомісії про політику розширення ЄС – 2023 року щодо України зазначено, зокрема, про необхідність продовження реформування примусового виконання рішень: 

«Уряд повинен відновити зусилля в цьому напрямку, наскільки це можливо в нинішніх умовах, оскільки дієва система забезпечення виконання судових рішень є не лише ключовим елементом ринкової економіки та верховенства права, але й необхідною передумовою для швидкого відновлення економіки».

Вважаю  наведене зауваження Єврокомісії цілком слушним, адже дійсно саме ефективне примусове виконання рішень, а значить дієвий судовий захист прав інвесторів і, як наслідок, сприятливий інвестиційний клімат будуть визначальними чинниками в процесі післявоєнної реалізації Плану відновлення України, яка отримає багатомільярдні інвестиції та допомогу на відбудову інфраструктури, розвиток економіки, соціальної сфери тощо.

Таким чином, діяльність органів та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (тобто органів державної виконавчої служби та приватних виконавців) є об’єктивно важливою для забезпечення виконання функцій держави, функціонування економіки та повноцінної реалізації конституційного права кожного на судовий захист. 

При цьому виконавці, з огляду на їхню невелику кількість фактично не становлять значимого для оборони України мобілізаційного потенціалу.

Однак, мобілізація військовозобов’язаних виконавців матиме руйнівні наслідки для всієї системи примусового виконання рішень, адже йдеться про сотні тисяч рішень судів та інших органів, які не зможуть бути належним чином пред’явлені до виконання та відкритих виконавчих проваджень, які фактично перестануть виконуватися, а отже – відбудеться значне порушення законних прав та інтересів сторін виконавчого провадження – сотень тисяч громадян України та юридичних осіб та негативний вплив на авторитет судової влади в цілому. 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.