Пеня за житлово-комунальні послуги потрібна, але в перспективі

Альона Бабак, Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства

Сьогодні звичайно люди реагують на слово «пеня» негативно. І я так само, як депутат, реагую на введення пені сьогодні негативно. Чому? Тому що в умовах, коли змінюється ціна на послуги більш ніж 50%. Так, у нас ціна змінювалася фактично вдвічі, а в минулому році навіть і втричі, якщо говорити про газ. Я вважаю, що в таких умовах, коли так сильно зростає ціна на комунальні послуги, при тому, що соціальні гарантії зростають лише на 12%, тобто в такій величезній диспропорції, говорити про пеню зарано.

Хоча, для чого взагалі в проекті закону з’явилася норма про пеню на житлово-комунальні послуги? Тому, що є поняття договірних відносин. І в договірних відносинах є дві сторони: споживач і той, хто надає послугу. Давайте для прикладу візьмемо ситуацію з хлібом. Припустимо, ми домовилися що кожного тижня будемо брати хліб, а платити за це будемо до 20 числа наступного місяця, після того, як цей місяць закінчився. Й не забуваємо: ми починаємо брати хліб і в наступному місяці, й так буде й надалі. Для хліба здається це нелогічно. А тепер уявімо: сумлінні платники прийшли й заплатили за ті 4 буханки хлібу, які взяли в тому місяці, а решта прийшли і не сплатили. Й так іде, й постійно є хтось такий, через те, що немає ніяких санкцій, тому що хлібзавод повинен відпускати цей хліб незалежно ні від чого. І тут виникає ситуація – проблема з платежами, яка призводить до того, що хлібзавод не може закупити муку, розрахуватися із своїми працівниками. Але закон так діє, що людям потрібно давати хліб. Й чомусь для хліба це здається дивно, а для води і для тепла – нормально. Тобто, ми користуємося водою, а платити ми можемо невчасно. Тим більше, ми використали воду в одному місяці, й ми маємо заплатити до 20 числа наступного за звітним за те, що спожили в попередньому місяці, продовжуючи користуватися послугою без права відключення і т.д.

Тобто, з точки зору таких звичайних відносин до яких ми звикли в нормальному житті, а не в сфері житлово-комунального господарства, здається абсолютно прийнятним, що треба заплатити вчасно, якщо ти домовився за те, що ти взяв. Інакше тобі просто не дадуть. А от в житлово-комунальному господарстві у нас така ситуація,коли ми продовжуємо користуватися і дати нам зобов’язані, а є ті, хто не платять. Й це найбільше обурення викликає у тих людей хто платить. Розумієте, платять-то хто? Всі хто сьогодні на пільгах і на субсидіях, ці люди повинні платити вчасно. Це є найменш захищенні люди економічно, тому держава намагається їх захистити через програму субсидій та пільг, й вони повинні регулярно свою часточку платити, бо інакше вони втратять право на субсидію. Потім у нас є середній клас, й фактично це б’є дуже сильно саме по середньому класу. Бо людям може просто не вистачати. Так, з урахуванням того,що скрізь необхідно спочатку заплатити а потім користуватися, а за воду та тепло можна споживати та заплатити трошки пізніше, то якраз за це вони й платять трошки пізніше. Тому для людей сьогодні проблема – розраховуватися вчасно.

Тому я кажу, коли соціальні гарантії зростають на 12%, а комунальні послуги на 50-70%, то звичайно про пеню говорити зарано. З іншого боку, я б хотіла, щоб всі почули в якому розмірі ми пропонуємо пеню. В проекті закону ми написали 0,1%, тобто за 10 днів прострочення – 1%, за місяць це 3%. Це дійсно великий відсоток річний.

До другого читання ми запропонували, що в той час, коли ми запровадимо цю пеню, й ми розуміємо що це не зараз, а до певного моменту, коли як мінімум – ціни будуть зростати разом із соціальними гарантіями, то пеня мала б становити принаймні 0,01%. Тобто це 3,65% річних. Це взагалі нічого. Це навіть не рівень інфляції. Але що це тоді? Це просто нагадування. Людина, яка знає, що навіть копієчку має заплатити більше, якщо вона прострочить платіж, то саме для неї буде діяти такий дисциплінарний самоорганізуючий механізм.

Хоча, він абсолютно неефективний, оскільки 3,65% це ніщо, й воно не вирішує проблему. Тому що підприємство вимушене брати кредити для фінансування поточної діяльності, коли в нього бракує так званої ліквідності, тому що люди не розрахувалися вчасно.

Я б хотіла заспокоїти людей. В Верховній Раді люди так само не з Марсу. Ми всі тут живимо й так само платимо за комунальні послуги. Й ми бачимо цю диспропорцію. Й якраз в умовах коли такими темпами йде зростання цін на комунальні послуги, порівняно із заробітними платами і пенсіями, ми розуміємо що введення пені людей тільки дратуватиме. Цього ми не хочемо. Але, для перспективи, ми вважаємо, що будь-який договір в цій державі повинен мати рівні умови для двох сторін: одна повинна щось дати якісно і в повному обсязі, а друга – оплатити вчасно. Якщо не вчасно – маєш заплатити штраф.