Кого з 10 кандидатів Володимир Зеленський призначить до складу Вищої ради правосуддя

Підходить до завершення конкурс на 2 вакансії за квотою Президента Володимира Зеленського до Вищої ради правосуддя. Нагадаємо, це ключовий орган судової влади, який відповідає за призначення суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Конкурсна комісія, яка проводить добір кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, визначила за результатами співбесід, проведених 31 липня — 2 серпня 2019 року, перелік осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону. Таких виявилося 10 осіб.

Нагадаємо, що всього документи на участь у конкурсі подали 63 кандидати. Серед них є судді, адвокати, науковці. В минулому конкурсі, якій проходив у квітні ще за Петра Порошенка, взяли участь лише 14 кандидатів. Так само 14 кандидатів взяли участь у конкурсі до Вищої ради юстиції від Президента у 2015 році.

«Судово-юридична газета» зробила короткий огляд основних тез біографій кандидатів.

1) БЛАЖІВСЬКА Оксана Євгенівна

Освіта — Львівський державний університет ім. І. Франка за спеціальністю «правознавство».

З 2010 року — суддя Господарського суду міста Києва. З 2016 року — професор кафедри інтелектуальної власності у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка. Доктор юридичних наук. Має низку тематичних наукових праць.

Будучи суддею та викладачем кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, має можливість реалізувати себе у різних професійних правових напрямах.

Була кандидаткою до Вищої ради правосуддя за квотою з’їзду представників юридичних закладів вищої освіти та наукових установ у березні 2019 року.

11 липня 2018 року суддя успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання.

У мотиваційному листі Оксана Блажівська наголошує, зокрема, на необхідності з боку ВРП протидіяти втручанню у професійну діяльність суддів: «Діяльність Вищої ради правосуддя має бути спрямована на відновлення довіри до судової системи, підтримку суддівського корпусу України у випадках втручання у професійну діяльність суддів задля незалежного від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз здійснення основної Конституційної функції суду — відправлення Правосуддя».

Кандидатка вважає, що настільними книгами досвідченого правника мають бути Біблія, Конституція України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а також Бангалорські принципи поведінки суддів і Кодекс суддівської етики.

Нагадаємо, у лютому 2019 року суддя дала «Судово-юридичній газеті» розлоге інтерв’ю.

2) БРЕГЕЙ Роман Іванович 

Освіта — Харківський університет внутрішніх справ.

С 2006 року — суддя та голова Компаніївського районного суду Кіровоградської області. З 2011 року — суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Суддя відомий численними судовими позовами з різних приводів і неоднозначними висловлюваннями щодо перших осіб судової влади та навіть колег по суду.

У 2012–2013 роках був фігурантом дисциплінарного провадження у ВККС та ВРЮ (т. зв. справа стоматологів). ВККС навіть рекомендувала звільнити суддю за порушення присяги, однак ВРЮ відхилила рішення Комісії.

У 2016–2017 роках суддя брав участь у конкурсі у Верховний Суд, однак вибув за результатами іспиту. Після цього кандидат навіть намагався зареєструвати кримінальне провадження в НАБУ відносно членів ВККС. У 2018–2019 роках брав участь уже у конкурсі у Вищий антикорупційний суд, увійшов до фінального рейтингу, однак знову не став суддею вищого суду. Крім того, Р. Брегей у 2018 році двічі намагався обратися до складу ВРП за квотою з’їзду суддів.

Одружений, виховує сина.

У мотиваційному листі зазначив, що зараз ВРП не виконує належним чином покладені на неї функції, як приклад навів довгий розгляд звернень суддів та неоднозначну дисциплінарну практику.

3) КОБАЛЬ Михайло Іванович

Освіта — Харківський університет внутрішніх справ; факультет підготовки суддів Харківської національної юридичної академії.

У 2004 році призначений суддею Шахтарського міськрайонного суду Донецької області. 2012 року був призначений на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду. У 2014 році переведений на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду.

Кандидат юридичних наук.

Одружений, виховує сина.

Брат Кобаль Павло Іванович працює головою Завидівської сільської ради. Невістка — депутат Доробратівської сільради. Племінник працює слідчим. 

Відповідно, що М. Кобалем ухвалювались неоднозначні судові рішення у сфері будівництва. А відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, суддя-доповідач Кобаль Михайло Іванович був у складі колегії суддів, яка скасувала рішення Міністерства культури про внесення історичної будівлі в центрі Києва по вул. Грушевського до Державного реєстру нерухомих пам'яток. Крім того, з рішення Вищої ради юстиції від 14.12.2011 року у справі № 944/0/15-11 слідує, що дії судді-доповідача Кобаля Михайла Івановича були предметом розгляду ВРЮ, втім тоді Рада юстиції не погодилась з пропозицією ВККС щодо звільнення судді.

Не пройшов первинне кваліфікаційне оцінювання (в 2016 році), але у 2016-му та 2018 роках в судовому порядку домігся скасування негативного результату — висновку ВККС про невідповідність займаній посаді. 11 березня 2019 року суддя повторно пройшов оцінювання за процедурою 2016 року та цього разу був визнаний таким, що відповідає займаній посаді. 26 квітня ВККС надала судді рекомендацію на перевід до Шостого апеляційного адміністративного суду.

У своєму мотиваційному листі М. Кобаль зосередив увагу на необхідності подолання різниці в оплаті праці суддів, яка виникла внаслідок нерівномірного проходження суддями кваліфікаційного оцінювання.

4) КРИЖНИЙ Олександр Миколайович

Має три вищі освіти. У 2002 році кандидат закінчив НЮА ім. Я. Мудрого. У 2003 році — Харківський державний університет харчування і торгівлі за спеціальністю «економіка і підприємництво». У 2007 році — Міжгалузевий інститут післядипломної освіти при Харківському політехнічному інституті за спеціальністю «інтелектуальна власність». Працював в НЮА ім. Я. Мудрого, в Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності Академії правових наук. Також має досвід роботи юристом у приватній сфері. З 2012 року — суддя Господарського суду Дніпропетровської області.

9 липня 2018 року О. Крижний пройшов кваліфікаційне оцінювання суддів, отримавши загалом 903,375 бала (найвищий результат серед суддів господарських судів).

У 2019–2019 роках брав участь у конкурсі до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зайняв 18-е місце в фінальному рейтингу, чого, однак, не вистачило, щоб стати суддею Верховного Суду.

В мотиваційному листі вказав, що вважає себе достойним кандидатом на посаду члена ВРП.

5) КРУСЯН Анжеліка Романівна

Освіта — Одеський державний університет ім. І. Мечнікова за спеціальністю «правознавство».

Професор кафедри конституційного права. В 1991–1996 роках працювала в органах прокуратури Одеської області. З 1996 року займається викладацькою діяльністю. З 2018 року працює завідувачем кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія». Доктор юридичних наук, професор, член Конституційної комісії, що діяла за президенства Петра Порошенка.

Розлучена, має сина і доньку.

Брала участь у конкурсі до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у 2016–2017 роках. Вибула вже за результатами підсумкового рейтингу.

Громадська рада доброчесності тоді надала лише інформацію, а не негативний висновок, проте один із членів ГРД Михайло Жернаков розкритикував особу А. Крусян. 

Уже під час конкурсу на посаду судді Конституційного Суду за квотою Президента у 2017–2018 роках проти А. Крусян почали справжню інформаційну кампанію.

У мотиваційному листі кандидатка зазначила необхідність формування професійного та доброчесного суддівського корпусу. 

6) МАСЕЛКО Роман Анатолійович

У 2001 році закінчив Львівський національний університет ім. І. Франка (правознавство). Працював юрисконсультом, юристом у структурі «ПроКредит Банка». У 2014–2016 роках — керівник юридичного відділу головного офісу «ПроКредит Банка». У 2012 році отримав свідоцтво адвоката. Громадською діяльністю зайнявся під час подій Майдану 2013–2014 років. Посідає керівні посади в декількох відомих грантових громадських організаціях. Одна з них — «Автомайдан», головою якої є Олексій Гриценко, син політика Анатолія Гриценка.

Відомий численними скаргами на суддів та участю у відповідних судових процесах. Тричі обирався до складу Ради громадського контролю при НАБУ, був головою РГК. На цій посаді фактично надавав інформаційну підтримку НАБУ, що викликало критику його дій з боку частини адвокатської спільноти.

Член Громадської ради доброчесності, куди вперше був обраний у 2016 році. На посаді члена ГРД відомий інформаційними кампаніями відносно тих чи інших судів, членів ВККС та ВРП. Також запам'ятався заявами про неефективність співпраці ГРД та ВККС в нинішньому форматі, втім досі продовжує діяльність у складі ГРД.

У 2016 році двічі намагався потрапити до складу ВККС (за квотами ДСА та Уповноваженого ВРУ з прав людини). У мотиваційному листі ДСА тоді зазначав, що «не готовий ще бути суддею» та не впевнений, що зможе працювати у ВККС.

У мотиваційному листі 2019 року вже пише, що судова влада не здатна очистити себе від недоброчесних суддів самостійно. Робить акцент на необхідності перезавантаження ВККС/ВРП та введення до їхнього складу представників громадськості.

7) ОМЕЛЬЧУК Олег Миколайович

Освіта — Київський державний університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю «правознавство».

З 2014 року — доктор юридичних наук, з 2015 року — професор кафедри кримінального права та процесу Хмельницького університету управління та права. У 2016 році Указом Президента присвоєно звання «Заслужений юрист України».

Займається викладацькою діяльністю, з того ж 2015 року є ректором Хмельницького університету управління та права.

«Досвід роботи в громадських організаціях, керівництво Консультативною радою при прокуратурі Хмельницької області дозволяє мені визначити критерії фаховості у дисциплінарному провадженні», — зазначає свої сильні сторони кандидат.

Крім того, у березні 2019 року О. Омельчук намагався стати членом ВРП за квотою з’їзду представників юридичних закладів вищої освіти та наукових установ, однак набрав лише 11 голосів і вибув з боротьби за посаду. Майже одночасно кандидат брав участь і в конкурсі на посаду члена ВРП за квотою президента П. Порошенка.

Також, кандидат відомий позовом, який наразі знаходиться на розгляді Касаційного адміністративного суду ВС щодо визнання протиправним та скасування двох указів президента Петра Порошенка про призначення Андрія Василенка і Михайла Ісакова членами Вищої ради правосуддя за квотою президента, датовані 13 травням.

Цікаво, що певний час О. Омельчук працював в університеті разом з колишнім помічником народного депутата Антона Геращенка, а зараз кандидатом у народні депутати від партії «Слуга народу» Денисом Монастирським.

8) ПАРХОМЕНКО Павло Іванович

У 2004 році закінчив юридичний факультет КНУ ім. Т. Шеченка. З 2003 року по 2007 рік працював помічником ректора з правових питань в Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Потім займався адвокатською діяльністю. У 2009 році призначений на посаду судді Бахмацького районного суду Чернігівської області. З 2017 року — голова цього суду.

Кандидат займається викладацькою та тренінговою діяльністю: проводить вебінари на судову тематику, співпрацював з чернігівською правозахисною громадською організацією МАРТ в контексті проведення навчальних заходів для активістів. Приділяє увагу державній політиці в сфері правосуддя щодо неповнолітніх. Кандидат юридичних наук.

Брав участь у другому конкурсі до Верховного суду, претендував на посаду в Касаційному цивільному суді. У підсумковому рейтингу посів 19-е місце, що давало можливість стати суддею Верховного Суду. У громадськості зауважень до кандидата також не виникло.

Однак потім П. Пархоменко не зміг пройти через «сито» Вищої ради правосуддя, яка вносила кандидатури переможців конкурсу на розгляд Президенту. Виявилося, що у ВРП знаходилась дисциплінарна справа відносно судді, відкрита за скаргою підприємця Андрія Адамовського. В скарзі зазначалося, що П. Пархоменко на замовлення певних приватних осіб склав «Експертний висновок для Високого суду Британських Віргінських островів», в якому піддав сумніву законність певних судових рішень за 2014–2017 роки Голосіївського райсуду м. Києва, Подільського райсуду м. Києва, апеляційного суду м. Києва і навіть ВССУ, які вже набрали законної сили.

Перша дисциплінарна палата ВРП 15 березня 2019 року відмовилась притягнути П. Пархоменка до відповідальності, однак констатувала, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики. На підставі такого висновку ВРП 20 березня відмовилась внести Президенту подання на призначення П. Пархоменка суддею КЦС ВС.

У своєму мотиваційному листі кандидат піддав критиці діяльність ВРП, зазначивши, що вона не має належного авторитету серед суддівського корпусу і виглядає в їхніх очах «каральним інструментом». Крім того, ВРП не забезпечує відновлення довіри судової влади в очах суспільства. Своє рішення взяти участь у конкурсі П. Пархоменко назвав не випадковим, адже йому особисто «довелося відчути на собі певну неефективність та недосконалість цього органу». Окремо кандидат зазначив, що має підтримку громадськості, яка не так давно нагородила його премією «Честь року». На підтримку кандидата висловлювались і члени ГРД, зокрема Михайло Жернаков.

9) СУШКО Людмила Петрівна

У 2003 році закінчила НЮА ім. Я. Мудрого, в 2005-му — Одеську Національну юридичну академію. Кандидат юридичних наук.

Суддя Київського апеляційного суду. Суддя-спікер цього суду.

У 2013-2018 роках була суддею Апеляційного суду Київської області. До цього була суддею Оболонського районного суду м. Києва. До призначення суддею працювала на різних посадах в апараті Апеляційного суду м. Києва.

Кваліфікаційне оцінювання Л. Сушко пройшла ще у травні 2016 року.

У мотиваційному листі кандидатка зазначила, що вже зараз треба вирішити питання штатної чисельності суддів в окружних та апеляційних судах, а також забезпечити оперативний розгляд скарг відносно суддів.

10) ФОМІН Віктор Анатолійович

У 1987 році закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю «правознавство». У судовій системі працює з того ж 1987 року. В 1988–1991 роках — суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. У 1991–1993 роках — суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя. У 1993–1994 роках — суддя Запорізького обласного суду. З 1994 року — суддя Мелітопольского міського, потім міськрайонного суду Запорізької області. Тривалий час був головою цього суду. У 2018 році шість місяців перебував на посаді судді Солом’янського районного суду м. Києва. Як слідчий суддя розглядав матеріали кримінальних проваджень НАБУ відносно топ-посадовців.

Після закінчення строку відрядження ВККС та ВРП рекомендували продовжити строк відрядження судді в столиці ще на півроку, однак цього не сталося через чисельні скарги на дії судді. У жовтні 2018 року Адміністрація Президента повернула подання ВРП у зв'язку з закінченням повноважень Президента на переведення суддів. А вже 2 листопада дисциплінарною палатою ВРП за скаргою колишнього керівника Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа суддю було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з позбавленням права на отримання доплат к посадовому окладу протягом місяця. Фігурант кримінального провадження тоді заявив про те, що В. Фомін наклав арешт на його майно з порушенням норм КПК. 20 листопада 2018 року ВРП відмовила судді у продовженні строку відрядження. 10 січня 2019 року ВРП змінила рішення дисциплінарної палати, застосувавши до В. Фоміна стягнення у вигляді попередження.

У 2015 році на суддю та членів його родини був скоєний замах — невідомі кинули гранату у вікно будинку, де мешкав В. Фомін. Замах суддя пов'язав з кримінальною справою щодо обвинувачення колишнього мера Мелітополя Сергія Вальтера та його оточення, яку він тоді розглядав. 

У 2018–2019 роках В. Фомін брав участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, однак вибув після етапу іспиту.

Дружина та син судді — адвокати. Брат, Валерій Фомін, є суддею Запорізького апеляційного суду.

Про проблеми, які виникали за період кар'єри судді, та особливості роботи в Солом’янському районному суді м. Києва у жовтні 2018 року, В. Фомін розповідав в інтерв'ю «Судово-юридичній газеті».

В мотиваційному листі В. Фомін, звертаючись до Президента Володимира Зеленського, зазначив, що пріоритетним напрямком діяльності ВРП має бути швидке забезпечення та насичення судової системи професійними суддями, формування якісного резерву для заповнення вакансій суддів. Також він звернув увагу на те, що скарги на суддів у ВРП розглядаються роками. В. Фомін додав, що ситуація з непродовженням йому терміну відрядження у 2018 році стала наслідком утисків з боку Адміністрації П. Порошенка.