Чому Міністерству юстиції України не вдалось реформувати пенітенціарну систему

08:10, 23 ноября 2019
Збільшення фінансування реформи пенітенціарної системи не призвело до суттєвих змін, — Євген Нєцвєтаєв.
Чому Міністерству юстиції України не вдалось реформувати пенітенціарну систему
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

20 листопада 2019 року відбулась презентація звіту «Моніторинг пенітенціарної реформи в Україні 2016-2019 рр.», який було підготовлено експертами ГО «Український інститут з прав людини».

Експерти Українського інституту з прав людини Євген Нєцвєтаєв та Дмитро Жупанов зазначили, що дана публікація обумовлена дефіцитом у відкритих джерелах інформації щодо практичних кроків, які здійснювалися у межах реформування пенітенціарної системи, а також необхідністю інформування більшого кола громадськості про проблеми в системі виконання покарань.

Початок реформи

Незважаючи на те, що в системі виконання покарань постійно відбувались зміни, зокрема на законодавчому та структурному рівнях, умовно початком реформування автори моніторингу вважають 2016 рік, коли було ліквідовано центральний орган виконавчої влади, що реалізував державну політику у сфері виконання кримінальних покарань і пробації — Державну пенітенціарну службу України, а її функції передано Міністерству юстиції.

Євген Нєцвєтаєв підкреслив: «Цілі і завдання реформи постійно змінювались, та основна «червона стрічка», яка проходила через всю реформу, — це оптимізація установ виконання покарань до економічно обґрунтованого рівня та зменшення навантаження на державний бюджет».

Експерти зазначили, що на момент ліквідації ДПтС України не було розроблено нормативно-правового акту та плану дій, які б визначили мету, напрямки та завдання реформи пенітенціарної системи, безпосередні заходи, необхідні для досягнення мети, строки їх виконання та економічні розрахунки. Лише через півтора року, після анонсування початку реформи пенітенціарної системи, було прийнято відповідну концепцію. При цьому не був розроблений план реалізації цієї концепції, а також не забезпечений контроль за її впровадженням з боку Кабінету Міністрів України.

Також Євген Нєцвєтаєв звернув увагу на суперечливі рішення Мін'юсту, які тоді приймались. Так, з метою оптимізації структури органів державної кримінально-виконавчої служби створюється Адміністрація ДКВС як територіальний орган Міністерства юстиції, що було обумовлено необхідністю позбавлення міністерства правоохоронної функції. Водночас, відповідно до концепції реформування  пенітенціарної системи України, слідчі ДКВС залишаються в структурі апарату міністерства, з метою забезпечення процесуальної незалежності слідчих.

Та в подальшому хибність логіки підтвердив Конституційний Суд України за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зазначивши, що функціонування слідчого підрозділу не буде сприяти ефективному розслідуванню порушень прав осіб, які перебувають в УВП та СІЗО.

Економічна складова

«Основним аргументом, яким керівництво Міністерства юстиції оперувало на початку реформи та впродовж всього часу її реалізації, була необхідність раціонального використання бюджетних коштів», — зауважив Євген Нєцвєтаєв.

За результатами опрацювання законів про державний бюджет (2014-2019 роки) було встановлено, що на потреби ДПтС України у 2014 році фінансувалось із бюджету 2 703 млн грн, у 2015 році — 2 773 млн, у 2016-му — 3 342 млн. У подальшому, коли функції були передані до Міністерства юстиції України, показники збільшувались. Так, на 2017 рік видатки з бюджету склали 4 160 млн грн, на 2018 рік — 5 821 млн грн, на 2019 рік — 6 567 млн грн.

Однак, незважаючи на збільшення видатків, за інформацією Міністерства юстиції, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік», пенітенціарна система фінансується на рівні 46% від потреби.

«Таким чином, незважаючи на значне скорочення органів управління ДКВС України, консервацію діяльності 21 установи виконання покарань та зменшення кількості ув’язнених у період з 2016 по 2019 рік на 6 тисяч (з 60 до 54 тисяч ув’язнених) — незважаючи на такі скорочення, потреби у збільшенні бюджетних коштів залишались», — підкреслив Євген Нєцвєтаєв.

План реалізації паспорту реформи

Дмитро Жупанов зауважив: «Детальний аналіз Плану реалізації паспорту реформи пенітенціарної системи та пробації на 2018-2021 роки засвідчив, що він складається із 143 пунктів (завдань). З них 23 містять некоректні завдання, термін або показник реалізації, 17 — є поточною діяльністю органів та установ ДКВС України, 11 — містять інформацію про їх виконання, яка не відповідає дійсності або є неповною, 7 — не спрямовані на досягнення визначеної цілі.

Склалось таке враження, що План і паспорт реформи пенітенціарної системи розробляли різні люди, які не розуміли, що закладено у паспорт та як досягти ті цілі, які визначені у плані», — вважає він.

Щодо позитивних результатів у рамках пенітенціарної реформи, доповідачі виділили створення та функціонування служби пробації.

На думку експертів, з метою подальшого реформування пенітенціарної системи Міністерству юстиції України доцільно здійснити низку невідкладних кроків, а саме:

1. Провести оцінку ефективності діяльності структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції, підпорядкованих державних установ та органів, які забезпечують функціонування ДКВС України.

2. Організувати проведення незалежного аудиту діяльності ДКВС України у період 2016-2019 років.

3. Переглянути діючу структуру управління ДКВС України, за результатами чого виробити ефективну модель пенітенціарної системи шляхом створення єдиного центру прийняття ефективних управлінських рішень та координації її діяльності.

4. З урахуванням попередньо напрацьованих законодавчих ініціатив підготувати законопроект про пенітенціарну систему.

5. Переглянути політику у сфері виконання кримінальних покарань, змінивши декларування необхідності змін у підходах до роботи із засудженими на практичні кроки із впровадження міжнародних стандартів поводження із в’язнями.

6. Виробити чіткій план заходів подальшого розвитку пенітенціарної системи та впровадження міжнародних стандартів поводження із в’язнями (або переглянути План реалізації паспорту реформи пенітенціарної системи та пробації на 2018-2021 роки), який включатиме конкретні заходи, реальні строки виконання, відповідальних за виконання, періодичний перегляд отриманих результатів, а також можливість його корегування з урахуванням актуальної ситуації.

7. Розмістити у відкритому доступі та постійно оновлювати інформацію про стан реформування пенітенціарної системи.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про скорочення кількості теруправлінь юстиції.

Також ми повідомляли, що наразі точно невідомо, скільки ув’язнених перебуває у тюрмах.

Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Telegram канал Sud.ua
Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Інна Плахтій
    Інна Плахтій
    член Вищої ради правосуддя
  • Віталій Галаган
    Віталій Галаган
    суддя Дніпровського районного суду міста Києва
  • Олена Губська
    Олена Губська
    суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді