ВС вказав, коли свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №414/811/17 та встановив, коли свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що після смерті матері у особи_1  відкрилася спадщина, та рідний брат не повідомив особу_1 про те, що їхня померла мати склала на ім’я позивача заповіт. Внаслідок чого ним було пропущено строк вступу у спадщину. Особа_1 вирішив звернувся до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивачу було надано додатковий строк для прийняття спадщини. Проте за час судового розгляду особа_2 оформив на себе право на спадщину за законом та отримав свідоцтво про право на спадщину у приватного нотаріуса.

Особа_1 просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім’я особи_2.

Кремінський районний суд Луганської області й Апеляційний суд Луганської області позовні вимоги особи_1 задовольнили повністю.

Але особа_2, не погоджуючися з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу.

Висновок ВС

Верховний Суд зазначив, що порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. 

Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України як підставу визнання свідоцтва недійсним прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування — утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо.

Судді ВС зазначили, що в даному випадку судами правильно встановлено порушення спадкових прав позивача видачею відповідачу свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки, згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтв про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб (а в даному випадку такою особою є позивач  особа_1 — як спадкоємець за заповітом) є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

З огляду на вищевказане, колегія суддів залишила касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції — без змін.

Також ми писали, яким чином вносяться зміни до свідоцтва про право на спадщину.