Соціальний захист населення в період карантину: Рада розгляне проєкт Третьякової

Верховна Рада може сьогодні зібратись на позачергове засідання. Це відбудеться, якщо буде підтримка народних депутатів України.

Зокрема, на це засідання планується винести законопроєкт Галини Третьякової про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту населення в період карантину № 3486 від 15.05.2020.

Так, пропонується внести відповідні зміни до законів України     «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»,
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Головне науково-експертне управління ВР висловило щодо його змісту такі зауваження та пропозиції.

«1. Насамперед звертаємо увагу, що частина положень проекту
не відноситься до його предмету, яким, виходячи з його назви, є врегулювання питань соціального захисту населення в період карантину, пов’язаного з запобіганням виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Зокрема, це стосується: використання Фондом соціального захисту інвалідів сум адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, для надання компенсацій, визначених у Законі України «Про зайнятість населення», підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, що забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних за направленням центрів зайнятості, а також особам з інвалідністю, з числа зареєстрованих безробітних (доповнення до ч. 6 ст. 20 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»); надання ваучерів для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності всім особам, звільненим з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях протягом трьох років з моменту звільнення (зміни до п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення»); визначення строків, протягом яких роботодавці мають повідомити територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про заплановане масове вивільнення державних службовців (зміни та доповнення до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення»); надання дозволу головам сімейних фермерських господарств сплачувати єдиний соціальний внесок за себе та за членів сімейного фермерського господарства (зміни до ч. 9 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Не заперечуючи щодо доцільності цих пропозицій, пропонуємо виділити їх у окремий законопроєкт або відповідним чином уточнити назву поданого проєкту.

2. Вважаємо, що положення, якими визначаються особливості застосування положень законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (зміни до ст. 31), «Про зайнятість населення» (зміни до ст. 44, 45) у період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, юридично коректніше з точки зору дотримання правил законодавчої техніки викласти як тимчасові норми у розділах «Прикінцеві та перехідні положення» відповідних законів.
3. У законопроекті пропонується узгодити положення законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і «Про зайнятість населення» щодо фінансування за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів заходів сприяння зайнятості осіб з інвалідністю. Проте, якщо у ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення» передбачається, що у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних, але якій відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається, роботодавцю виплачується компенсація протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального захисту інвалідів, то кореспондуючого цій нормі положення у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб інвалідністю в Україні» немає. У зв’язку з цим, на нашу думку, було б доцільним внести відповідне доповнення і до  ст. 18¹ названого Закону.
4. Слід також звернути увагу на те, що у пояснювальній записці до проєкту зазначено, що «прийняття проєкту Закону потребуватиме додаткових витрат із державного бюджету». Проте необхідного у таких випадках фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Бюджетного кодексу України та ч. 3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України до проєкту не надано, як не надано і пропозицій змін до законодавчих актів щодо скорочень витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету, які необхідні у разі, якщо зміни показників бюджету передбачають збільшення його витрат, для досягнення збалансованості бюджету.

Зазначимо, що відсутність такого обґрунтування і розрахунків, на думку Головного управління, не дає уявлення про можливість практичної реалізації пропозицій, що містяться у законопроєкті».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.