ВС висловився щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання

Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  916/1777/19.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «О» про стягнення 1  139   390,97 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), з них: 787  596,59 грн. пеня, 81   400,14 грн. - 3% річних, 270   394,24 грн.  інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати вартості одержаного товару.

Рішенням господарського суду Одеської області у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на недоведеність позивачем обставин порушення відповідачем умов договору, за відсутності у матеріалах справи актів приймання - передачі продукції, складених відповідно до умов договору, що свідчить про ненастання у відповідача обов`язку з оплати отриманої продукції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 182   574,81 грн. пені, 81   400,14 грн. - 3% річних,    270   394,24 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 17   090,86 грн. судового збору за подання позову, 25   636,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги,   9800,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновок Верховного Суду

Суддів ВС підкреслили, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

ВС підкреслив, що наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховуються пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконано, і початок перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи  № 916/804/17.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до пункту 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 7.6 Договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, є помилковим і таким, що не узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції - скасувати в частині вирішення спору про стягнення пені та ухвалити у скасованій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача  384   741,30 грн. пені (що становить 50% від суми 769 482,59 грн.).

Раніше «Судово-юридична газета» писала, як відшкодувати збитки, завдані неналежним виконанням зобов’язання: позиція КГС ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.