Стягнення витрат, пов’язаних із проведенням економічної експертизи: позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 640/19302/18, в якій досліджував питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов’язаних із проведенням експертизи.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «П» звернулось до суду з позовом до ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду вирішено питання про розподіл судових витрат.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у місті Києві) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в сумі 205 490,10 грн та витрати, пов’язані з проведенням економічної експертизи в розмірі 40 000 грн.

Контролюючий орган не погодився з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду в частині задоволених вимог Товариства щодо стягнення витрат пов’язаних зі сплатою судового збору, в сумі 205 490,10 грн та витрат, пов’язаних із проведенням економічної експертизи в розмірі 40 000,00 грн, подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову в зазначеній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про відшкодування судових витрат у повному обсязі.

Висновок Верховного Суду

Колегія суддів зазначила, що підставою касаційного оскарження додаткової постанови у цій справі відповідачем зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме чи підлягають стягненню витрати пов'язані з проведенням економічної експертизи у разі, якщо експертиза не призначалася судом, а позивачем не було доведено необхідність її проведення, її вплив на прийняття рішення у справі та невідворотність потреби її використання при ухваленні рішення.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом будь-якого відзиву (заперечень, зауважень) на заяву позивача щодо розподілу судових витрат до суду апеляційної інстанції надано не було, відповідач фактично не порушував питання щодо необхідності (доцільності) та потреби у проведенні експертизи, як підстави для необґрунтованості стягнення з нього судових витрат за проведення економічної експертизи на користь позивача. Не порушувались зазначені питання і під час розгляду справи по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав оцінки зазначеним доводам контролюючого органу щодо розподілу понесених позивачем судових витрат, зокрема на проведення економічної експертизи, в контексті зазначеному відповідачем у касаційній скарзі. Тобто відповідач посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стягнення витрат пов’язаних із проведенням економічної експертизи у разі, якщо експертиза не призначалася судом, а позивачем не було доведено необхідність її проведення, її вплив на прийняття рішення у справі та невідворотність потреби її використання при ухваленні рішення, не ініціював зазначені питання під час розгляду справи по суті (доцільність проведення експертизи), не вказував будь-яких доводів щодо незгоди з висновками вказаними в експертизі, чи помилковості таких висновків, не зазначив підстав, з яких такий висновок не доцільно враховувати під час розгляду справи. Не ініціював відповідач зазначених питань і під час розгляду заяви позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

ВС підкреслив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи, що витрати на залучення експерта (проведення експертизи) є витратами, що пов'язані з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами, а також враховуючи, що ненадання відповідачем до суду апеляційної інстанції будь-яких заперечень щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на проведення економічної експертизи чи клопотання про зменшення таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача на користь Товариства витрат, пов'язаних із проведенням економічної експертизи в розмірі 40 000,00 грн.

У частині стягнення на користь позивача витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору в сумі 205490,10 грн, касаційна скарга контролюючого органу не містить будь-яких доводів щодо неправомірності такого стягнення, а відтак у зазначеній частині додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 не переглядається.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про оскарження висновків, викладених в акті перевірки податкового органу: позиція ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій