Територіальність: питання, яке розколює спільноту приватних виконавців

Чи розповсюджується принцип «територіальності» у виконавчому провадженні на кошти боржника, що знаходяться на рахунку в банку – питання, відповідь на яке вже кілька років «висне» у середовищі приватних виконавців.

Одні вважають, що банки діють по всій території України, тому кошти на банківських рахунках взагалі стають екстериторіальними, і можна відкривати виконавче провадження не зважаючи на місцезнаходження боржника. Інші звертають увагу на те, що головні офіси банків переважно прописані у столиці, і що це, при ігноруванні принципу «територіальності», поставить київських виконавців у більш вигідне становище, і, тим самим, погубить регіони.

Асоціація приватних виконавців України вчергове намагалась знайти компромісне рішення на круглому столі «Принцип «територіальності», як передумова доброчесної конкуренції серед приватних виконавців», який за підтримки проекту ЄС «Право-Justice» був проведений у форматі відеоконференції.

З чого почалася проблема

Член Дисциплінарної комісії приватних виконавців Олексій Соломко згадав, що у грудні 2019 року на конференції, яку проводила професійна спільнота приватних виконавців, представник Міністерства юстиції неочікувано заявив, що віднині регулятор буде накладати дисциплінарні стягнення за порушення принципу «територіальності» у виконавчому провадженні.

«Після цього питання територіальності, яке звичайно виникало, було підняте до рівня проблеми. І створена вона штучно», - вважає член Дисциплінарної комісії.

Заступник начальника відділу контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень Міністерства юстиції України Оксана Лисенко, яка взяла участь у нинішньому круглому столі, оприлюднила позицію регулятора, яка виявилася незмінною - приватні виконавці у своїй діяльності мають дотримуватись принципів, установлених законами.

Для підтвердження цієї позиції були наведені положення ч. 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», згідно з якими «приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ».

Також у ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що «приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника».

Крім того, згідно «Інструкції з організації примусового виконання рішень», при пред’явленні виконавчого документа стягував зобов’язаний, якщо адреса боржника, або місцезнаходження боржника-юридичної особи відрізняється від зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішень додати документ, який підтверджує відповідні обставини.

«Не всі виконавці дотримуються цих вимог», - констатувала Оксана Лисенко і навела статистику скарг від боржників, в основу яких було покладено порушення приватними виконавцями принципу територіальності. Так, з 2018 року до Мін’юсту було подано 265 таких звернень, з яких 223 – тільки у 2020 році. За результатами здійснених Міністерством юстиції перевірок, до Дисциплінарної комісії  внесено 33 подання про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, 21 з яких комісія задовольнила. На приватних виконавців були накладені стягнення – від попередження до тимчасової зупинки діяльності, деяким виконавцям  навіть по кілька разів за рік.

Що обурює виконавців

«Покарання за порушення територіальності є жорстким, неадекватним і непропорційним», - наголошує приватний виконавець Андрій Авторгов.

На думку Дисциплінарного уповноваженого приватних виконавців Олени Овчаренко, яка ретельно аналізує усю дисциплінарну практику, основна причина спорів стосовно територіальності у виконавчому провадженні –  низька якість законів, які не дають чіткої відповіді на багато запитань.

Чого вартує тільки абзац другий ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», де сказано, що «виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України». За що тоді притягають до дисциплінарної відповідальності виконавців?

Або згадана інструкція, яка говорить про якісь додаткові документи, але не пояснює, що це таке.

«Додаткові вимоги, які встановлює інструкція, не зазначені у законі», - також звертає увагу Олексій Соломко.

Він підтверджує, що саме відсутність чіткого нормативного регулювання викликає резонанс у спільноти приватних виконавців, і дає козир боржнику, який радо зловживає своїми правами.

Позиція стягувачів

Позиція банківської спільноти як одного з найбільших стейкхолдерів і одного з найбільших клієнтів сфери примусового виконання рішень базується на тому, що інтереси стягувача (кредитора) мають бути переважаючими, звичайно, разом із збереженням балансу інтересів боржника. Про це заявив представник Національної асоціації банків України Денис Грищенко.

«Сам стягував має обирати виконавця», - вважає він.

Судова практика

Якщо приватний виконавець вирішив оскаржити накладення на нього дисциплінарного стягнення за порушення принципу «територіальності», то, як виявилося, суди у переважній більшості стають на його бік, бо не знаходять порушень законодавства у діях виконавця.

Це підтвердила суддя Верховного Суду Олена Кібенко. За її словами, суд стоїть на позиції, що основна мета виконавчого провадження – виконання судового рішення, і що перша особа, інтереси якої мають бути забезпечені, є стягувач.

Постанови Верховного суду поділяють правову позицію, що виконавче провадження можна відкривати в тому окрузі, де знаходиться центральний офіс банку, у якому знаходяться гроші боржника. Адже гроші є майном. Гроші можуть знаходитися на рахунку у банку, тоді за логікою, де знаходиться банк – там знаходиться і майно боржника.

Також Велика палата Верховного суду у своїй постанові від 5 грудня 2018 року нагадала про принцип «диспозитивності», тобто про право стягувача обирати виконавця.

І ще одна важлива теза, яка дублюється ще у низці постанов, – саме по собі порушення правил виконання рішень не є підставою для того, щоб скасовувати виконавчі дії, позбавляти права власності особи, яка придбала майно в наслідок здійснення виконавчих дій. Тобто, якщо з таким позовом до суду звертається боржник, то він має довести, яким чином вчиненні виконавцем порушення порушили права боржника.

А як же регіони?

Приватні виконавці, що працюють в регіонах, продовжують стверджувати, що екстериторіальність виконавчого провадження знищить регіони.

На думку заступника голови АПВУ, приватного виконавця з Дніпра Олександра Сивокозова, для екстериторіальності ще не настав час, адже деякі регіони мають мізерну кількість приватних виконавців, а в окремих областях навіть не сформована регіональна Рада. Із 250 приватних виконавців 90 знаходяться в Києві. Тому розмови про екстериторіальність – це банальне бажання киян підзаробити.

«Скасувати принцип «територіальності» можна буде лише тоді, коли наповняться регіони, і буде відцифровано більшість послуг. Ось коли буде все одно, як і хто виконуватиме рішення без фізичного відвідування боржника», - вважає виконавець.

Колегу підтримав і приватний виконавець зі Львова Зорян Маковецький, який переконаний, що питання територіальності слід вирішувати з користю для всієї спільноти. А для цього необхідно встановити чіткі правила.

Який вихід

Чіткого бачення, як розв’язати проблему територіальності наразі немає. Проте, окремі пропозиції були таки висловлені.

Першу пораду дав голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сергій Вилков, який зазначив, що урегулювати відносини між приватними виконавцями, а також детально унормувати питання територіальності можна в Кодексі професійної етики, який однозначно потребує вдосконалення, адже містить лише 12 статей. Скажімо, Правила адвокатської етики налічують близько 70 статей.

«Адвокатська спільнота з радістю готова надати відповідні поради, щоб ви отримали не просто Дисциплінарний кодекс, але і відкритість і незалежність, що так важливо у демократичному суспільстві», - сказав приватним виконавцям адвокат.

Ще на один варіант звернув увагу міжнародний експерт проекту ЄС «Право-Justice» Катілін Попов.

На його думку, принцип «територіальності» приватних виконавців має співвідноситися з судовими округами, бо перші виконують саме рішення судів.

Також пролунали пропозиції вирішувати проблему територіальності шляхом поширення такої форми організації, як Бюро приватних виконавців в якості юридичної особи, у якій могли б працювати як київські, так і регіональні виконавці. Так само результативним може виявитися укрупнення виконавчих округів. І не слід ігнорувати ситуацію, коли раптом від Нацбанку надійде пропозиція перереєструвати головні офіси банків пропорційно по всім регіонам України.

Щоправда, остання пропозиція, очевидно, була жартом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.