Як обмежено максимальний розмір пенсій в Україні: практика Верховного Суду

Як відомо, обмеження максимального розміру пенсії для звичайних громадян вперше були введені в дію Законом «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI.

Тепер згідно зі статтею 85 Закону «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень тощо) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність із 1 січня 2021 року – 1769 грн. Таким чином, максимальний розмір пенсії на даний час становить 17 690 грн.

Разом із тим, таке обмеження не розповсюджується на деякі категорії посадовців.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у своїй постанові від 24 червня 2020 року по справі № 580/234/19 висловив позицію щодо того, чи може обмежуватися пенсія осіб, які стали на пенсійний облік до набуття чинності обмежень (у даній справі позивач перебуває на пенсійному обліку з 1991 року).

Історія справи

Чоловік, у минулому – член льотного складу, звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду, в якому просив:

• визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Черкаській області щодо обмеження граничним розміром пенсії при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2018 року та з 01 березня 2017;
• зобов'язати Головне управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії, згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 з 01 березня 2017 року та 01 березня 2018 року і провести належні позивачу виплати з урахуванням вже виплачених сум без обмеження граничним розміром.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу. Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії з 01 березня 2017 року та 01 березня 2018 року без встановлення обмеження граничного розміру відповідно до підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, а тому звернувся із відповідною заявою до Головного управління щодо такого перерахунку і виплати. Однак ГУ ПФУ листом від 02 січня 2019 року № 1380/Б-10 відмовило у вказаному перерахунку у зв'язку з відсутністю підстав для цього.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом її тимчасовий максимальний розмір. Оскільки такі положення закону неконституційними не визнавались, а тому підлягали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, чоловік звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача, оскільки згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Зазначає, що пенсію йому було призначено у 1991 році на підставі Закону «Про пенсійне забезпечення». Відтак, зменшення відповідачем розміру належних позивачу пенсійних виплат із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого не поширюються на позивача, є неприпустимим та протиправним.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач з 1991 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу, призначену відповідно до статті 54 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII.

18 грудня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року на підставі статті 53 закону «Про пенсійне забезпечення» та згаданої вище постанови КМУ №418.

Відповідач листом від 02 січня 2019 року № 1380/Б-10 повідомив позивача про те, що відповідно до норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до 01 жовтня 2011 року.

Разом із тим, пенсіонерам, яким пенсія призначена до 01 жовтня 2011 року та перевищує встановлений цим Законом максимальний розмір, пенсія виплачується без індексації, без проведення передбачених законодавством перерахунків до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

На підставі вказаного, відповідач перерахував пенсію позивача із середньої заробітної плати за 2017 рік та 2018 рік і її розмір до виплати з 01.03.2017 склав 12579,65 грн, з 01.03.2018 - 13730,00 грн, з 01.07.2018 - 14350,00 грн, з 01.12.2018 - 14970,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-VI), Законом «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до cтатті 51 Закону № 1058-IV пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно зі статтею 54 Закону №1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається КМУ.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418.

У відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2015 року №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з пунктом «в» пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. Проте, відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку із посиланням на існування законодавчого обмеження розміру призначеної йому пенсії.

У ході судового розгляду справи №580/234/19 за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Верховним Судом встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI.

За правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Таким чином, на думку судів, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. У даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав подібні справи і висловлював правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Зокрема, у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17 за позовом особи до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення та зобов'язання з 01 березня 2017 року здійснювати виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсії, Верховний Суд виходив з того, що обмеження граничного розміру пенсії в 2017 році були введені Законом України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Верховний Суд у справі №360/1428/17 дійшов висновку, що дія положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії не застосовується до пенсій, які призначені до 1 січня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №360/1428/17 з огляду на таке.

Щодо обставин пенсійного забезпечення особи у справі № 360/1428/17 за його позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суди встановили, що розмір його пенсії, призначеної 23 серпня 2011 року, становив 33016,93 грн, що було більше, ніж максимальний розмір (7840 грн), встановлений Законом №3668-VI на час набрання ним чинності.

Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, керуючись висновком, що норми законів стосовно встановлення максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також щодо тимчасового обмеження по 31 грудня 2017 року розміром 10740 грн введені саме Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

При цьому, Суд зробив висновок, що дані обмеження поширюються лише на пенсії, призначені після 01 січня 2016 року.

Пенсія позивача у даній справі № 580/234/19, яка розглядається, станом на 01 жовтня 2011 року становила 5463,52 грн та не перевищувала максимальний розмір, встановлений Законом №3668-VI. Лише починаючи з 01 березня 2018 року, внаслідок перерахунку пенсії позивача, її розмір перевищив максимальний.

Відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач керувався абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, який передбачає, що пенсії, які перевищують встановлені цим Законом обмеження максимальним розміром, хоча і не зменшуються, проте нараховуються без здійснення будь-яких перерахунків та індексації до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені цим Законом обмеження.

Аналізуючи викладене, судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону № 911-VIII і Закону №3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.

Разом із тим, вказаний вище Закон № 911-VIII за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У свою чергу, частина 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, на підставі якої здійснюється нарахування та виплата пенсії позивачам у № 580/234/19 та у справі №360/1428/17, викладена в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року (основний закон), яким і було встановлено обмеження максимального розміру пенсії, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року.

Закон України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Разом із тим, дана норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку.

Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися відповідно до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI.

Колегія суддів зазначає, що хоча обставини у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 відрізняються в частині розмірів призначених позивачам пенсій на момент набрання чинності Законом № 3668-VI, проте спірні правовідносини виникли у зв'язку із застосуванням до них обмежень, які були введені до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII статтею 2 розділу І Закону № 3668-VI, та регулюють питання здійсненні перерахунку їх пенсій на підставі Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418.

Суд виходить із того, що висновки, зроблені судами у справі № 580/234/19 та у справі №360/1428/17 під час застосування норм основного та допоміжного законів не повинні бути суперечливими.

Зазначене вище дає підстави стверджувати про наявність правової проблеми щодо визначення порядку здійснення перерахунку пенсій особам, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону № 3668, що ввів обмеження пенсій максимальним розміром до низки спеціальних законів з питань пенсійного забезпечення громадян.

Суддею-доповідачем було направлено лист до Науково-консультативної ради при Верховному Суді для отримання науково-консультативного висновку щодо застосування положень абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI.

23 березня та 31 березня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов науковий висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді доцента кафедри адміністративного та фінансового права Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидата юридичних наук Ільницького О. В. та Директора НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук Глібко С.В.

Вказані правові висновки були належним чином досліджені під час судового розгляду даної справи суддями палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду та враховані при винесенні остаточного рішення по справі.

Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія ОСОБА_1 не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду приходить до висновку, що на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI.

Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

У даному контексті також слід звернути увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.

Встановивши у законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості (абзаци перший, другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Вказаному Рішенню передує й міжнародно-правова позиція, що міститься, зокрема, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України №137-V від 14 вересня 2006 року. У цьому міжнародно-правовому акті передбачено, що держави-сторони зобов'язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).

Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

З огляду на викладене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI у контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії:

1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI,

2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб у момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів у сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом із тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Як вбачається зі встановлених по справі обставин, лише починаючи з 01 березня 2018 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.

У контексті зазначеного щодо спірного періоду, за який позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії без застосування обмежень її максимального розміру, Суд зауважує наступне.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2017 році становить 1247,00 грн, з 01.05.2017 року - 1312,00 грн, з 01.12.2017 року - 1373,00 грн.

Відповідно до здійсненого відповідачем перерахунку, розмір пенсії позивача з 01.03.2017 року становить:

16706, 20 грн (заробітна плата) х 75 % = 12529, 65 грн + 50,00 грн (надбавка на догляд інваліду І групи) = 12579,65 грн.

З урахуванням вищезазначеного, розмір пенсії до виплати з 01 березня 2017 склав 12579,65 грн.

З 01 березня 2018 року пенсія позивача становить 14970,00 грн.

Розрахунок: 22899,18 (заробітна плата) х 75 % = 17174,39+50,00 грн (надбавка на догляд інваліду І групи) = 17224,39 грн (а.с. 15 зворот).

Відповідно до статті 7 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 грудня 2018 року - 1497,00 гривні.

Проте, з урахуванням обмеження її виплати, передбаченої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 грудня 2018 року, пенсія позивача повинна складати 14970,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у перерахунку і виплаті пенсії особі без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. У даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вирішив касаційну скаргу пенсіонера залишити без задоволення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.