КАС змінив думку щодо переліку судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню

Не підлягають касаційному оскарженню у розумінні частини третьої статті 272 КАС України такі судові рішення суду апеляційної інстанції, якими закінчено перегляд в апеляційному порядку рішень суду першої інстанції, ухвалених судом за наслідком розгляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, та якими спір вирішено по суті щодо заявлених позовних вимог.

На усі інші випадки, зокрема, щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень апеляційного суду, ухвалених за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 – 286 КАС України, в тому числі ухвал, якими вирішено процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, а також ухвал, постановлених за наслідками вирішення питання про залишення позову без розгляду, дія частини третьої статті 272 цього Кодексу не розповсюджується і такі судові рішення підлягають касаційному оскарженню на загальних підставах.

Такий висновок сформулював Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в Постанові від 30 квітня 2021 року по справі № 520/15510/19.

 Позиція Верховного Суду

За приписами частин першої-четвертої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовими рішеннями є:

1) ухвали;

2) рішення;

3) постанови.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Згідно з частинами першою, другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Зміст вищенаведених норм процесуального права засвідчує, що оскарження у касаційному порядку рішень та ухвал суду першої інстанції, в тому числі й про залишення позову без розгляду, можливе після їх перегляду в апеляційному порядку.

Статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.

Відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Аналіз вказаних вище положень процесуального закону дає підстави вважати, що судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

При цьому колегія суддів переконана, що тлумачення диспозиції частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України слід здійснювати через призму розуміння (з`ясування змісту) категорії «перегляд справ». Наведена синтаксична конструкція визначає предметом ревізії саме справу, тобто закінчений судовим розглядом процес, який стосується саме вирішення спору по суті позовних вимог.

На користь такого підходу щодо інтерпретації вищенаведеної норми процесуального закону свідчить й нормативний зміст частини першої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій йдеться про «наслідки розгляду судами першої інстанції справ», тобто чітко визначається предмет правового регулювання статті - «наслідки розгляду справ», якими, з огляду на приписи частини третьої статті 241 цього ж Кодексу, слід уважати саме ухвалення рішення суду по суті спору (по суті позовних вимог).

З огляду на те, що наслідком розгляду справи судом першої інстанції є рішення по суті позовних вимог, то й «переглядом справи» за такого підходу є «апеляційний та касаційний перегляди» саме такого рішення, а не будь-якого іншого судового рішення суду першої інстанції, зокрема, й ухвал з процесуальних питань.

За такої правової регламентації, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду після її перегляду у суді апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку, оскільки приписи частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюються на оскарження ухвал з процесуальних питань.

Разом з тим, в раніше постановлених ухвалах Верховного Суду від 02.11.2020 у справі №640/16996/20 та від 09.04.2020 у справі №640/2721/20 продемонстровано інший підхід до застосування положень частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, який не відповідає і прямо суперечить вищенаведеному висновку.

Ураховуючи вищевикладене, об`єднана палата Верховного Суду констатує наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалах Верховного Суду від 02.11.2020 у справі №640/16996/20 та від 09.04.2020 у справі №640/2721/20, відповідно до якого використаний законодавцем у частині третій статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України термін «судові рішення» вказує на те, що будь-які судові рішення суду апеляційної інстанції, ухвалені у справах, визначених статтями 273-277, 282-286 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню.

Історія справи

У липні 2019 року позивач звернулася до Київського районного суду міста Одеси з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради (відповідач), у якому просила скасувати постанову від 03.12.2018 № 2259 Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради про притягнення її до адміністративної відповідальності за 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.10.2019, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалюючи такі судові рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем 03.12.2018 й отримана представником позивача , як вона сама ж вказувала у позовній заяві, 27.05.2019, однак цей позов було подано лише 04.07.2019, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого законодавством для цієї категорії справ.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 03.02.2021 цю справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В обґрунтуванні висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наведено мотиви про те, що існує неоднаковий підхід до застосування частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України в частині оскарження ухвал з процесуальних питань.

Зокрема, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду після її перегляду у суді апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку, оскільки приписи частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюються на оскарження ухвал з процесуальних питань.

Колегія суддів звертала увагу на те, що Верховний Суд неодноразово відкривав касаційне провадження та розглядав по суті законність процесуальних ухвал суду першої інстанції після їх перегляду у суді касаційної інстанції у справах, що стосувалися притягнення особи до адміністративної відповідальності, про що свідчать, зокрема, постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №540/2229/18, від 05.07.2019 у справі №725/3880/18, від 17.01.2020 у справі №388/69/19, від 03.04.2020 у справі №1.380.2019.003732.

Разом з тим, в ухвалі від 02.11.2020 у справі №640/16996/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував інший підхід до розуміння положень частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України і дійшов висновку про те, що будь-яке судове рішення суду апеляційної інстанції, в тому числі й прийняте за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.

Аналогічний підхід у розумінні частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово застосовувався Верховним Судом й при відмові у відкритті касаційного провадження, що підтверджується, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №640/2721/20.

Зважаючи на викладене, колегія суддів, передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати, дійшла висновку, що у даному конкретному випадку наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, викладеного в раніше постановлених ухвалах Верховного Суду від 02.11.2020 у справі №640/16996/20 та від 09.04.2020 у справі №640/2721/20.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду з такими доводами погодився та відступив від вищезазначеного висновку.

Раніше ККС відповів на питання, які ухвали слідчого судді не підлягають оскарженню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.