Коли можна вимагати знесення самочинного об’єкта нерухомості

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду  у справі № 320/1889/17-ц.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про знесення самочинно-збудованого нерухомого майна.

Суть справи полягала в тому, що відповідач самочинно прибудовала до свого будинку прибудову, на відстані 1,9 м від стіни їхнього будинку, а також самочинно влаштувала зливну яму для септику на відстані 3 м від стіни їхнього будинку. Вказувала, що самочинне будівництво грубо порушує право власності позивача на 83/100 часток домоволодіння, оскільки здійснене у порушення вимог пунктів 3.1 ДБН 360-92**, 3.25* ДБН 360-92**, 3.2а ДБН 360-92**. В силу явних порушень цих вимог при самочинному будівництві, вищевказана прибудова підлягає знесенню, а зливна яма для септику -демонтажу та засипці за рахунок відповідача.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Постановою Запорізького апеляційного суду рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано жодного доказу про те, що відповідач, проживаючи в іншому будинку, порушує його права щодо користування та володіння належним йому будинком, і що ті порушення будівельних норм, на які позивач посилається, порушують саме його права та є співмірними з тим способом захисту, який він обрав. Встановлені висновками експертиз обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання вимог частини сьомої статті 376 ЦК України щодо відповідної перебудови.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

ВС також наголосив, що за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

ВС підкреслив: знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Крім того, ВС нагадав, що Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Таким чином, встановлені висновками експертиз обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства, не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання частини сьомої статті 376 ЦК України.

Посилання у касаційних скаргах на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а є безпідставними, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про поділ майна після розлучення подружжя: коли майно визнається особистою приватною власністю.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.