Верховний Суд роз’яснив зміст принципу процесуальної економії в аспекті права особи на касаційне оскарження судового рішення

У провадженні судів перебувала справа за позовом фізичної особи (далі – позивач) до Міністерства юстиції України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю, про визнання протиправним та скасування наказу.

Представником третьої особи до суду апеляційної інстанції було заявлено клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено ухвалою цього суду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, представник третьої особи звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати цю ухвалу суду та вирішити питання про можливість закриття провадження у справі.

Проте колегія суддів у складі Касаційного адміністративного суду відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника товариства на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у закритті апеляційного провадження у справі.

Верховний Суд виходив з того, що правилами частини третьої статті 328 КАС України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

При цьому, частиною третьою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду. Водночас, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження не входить до переліку тих судових рішень, які відповідно до процесуального закону можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 328 КАС України не передбачають можливості касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю про закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів також врахувала, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, п. 22).

Крім того, Суд звернув увагу, що згідно з пунктом «d» статті 3 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. Крім того, відповідно до пункту «а» статті 4 цих Рекомендацій для запобігання будь-яким зловживанням системою або процедурою оскарження державам слід передбачити можливість, зокрема, вимагати від осіб, які подають скаргу, на ранньому етапі подання розумних підстав для своїх скарг та вказівки використаних засобів правового захисту. У пункті «с» статті 5 Рекомендацій також зазначено про можливість застосування заходів щодо обмеження рамок розгляду скарги, наприклад, тільки питаннями права.

Згідно з позицією, висловленою в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого принцип процесуальної економії (ефективності, розумності та раціональності судового процесу), в аспекті права особи на касаційне оскарження судового рішення, передбачає можливість обмеження такого права щодо окремих визначених законом видів «проміжних» (процесуальних) судових рішень, за умови, що незгода однієї із сторін з таким «проміжним» судовим рішення може бути висловлена у відповідній апеляційній або касаційній скарзі на «основне» судове рішення («кінцеве» рішення по суті справи) відповідно до гарантій, закріплених, зокрема, у статті 129 Конституції України (право особи на апеляційний (другий) перегляд справи). Таке застосування судами принципу процесуальної економії є передбачуваним для сторін, дозволяє розглянути справу в цілому в розумні строки, запобігає зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, а також гарантує бережне ставлення до ресурсів всіх учасників справи.

Ухвала Верховного Суду від 25 липня 2022 року у справі № 640/4843/22 (адміністративне провадження № К/990/18073/22) – тут.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.