Верховный Суд объяснил подход к исчислению срока обращения в суд военнослужащими

17:00, 5 ноября 2023
Апелляционный суд оставил иск военнослужащего без рассмотрения, отметив, что он пропустил срок в один месяц для обращения в суд за защитой своих прав, - в свою очередь, Верховный Суд объяснил, как считать сроки обращения в суд лицами, проходящими военную службу.
Верховный Суд объяснил подход к исчислению срока обращения в суд военнослужащими
Источник фото: freepik.com
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Обращение в административный суд с иском по истечении сроков, установленных законом, не имеет безусловным последствием возврат искового заявления или оставление иска без рассмотрения. Об этом заявил Кассационный административный суд в постановлении от 20 сентября 2023 года по делу № 560/6732/22.

Так, по этому делу суд апелляционной инстанции не предоставил возможности истцу обратиться с соответствующим заявлением о возобновлении пропущенного срока.

Таким образом, истцу не было предоставлена возможность привести свои соображения и предоставить соответствующие доказательства, с целью обоснования уважительности причин обращения в суд с пропуском срока, определенного ч. 5 статьи 122 КАС Украины.

Обязательным условием для применения ч. 3 статьи 123 КАС Украины является предоставление истцу возможности подать заявление о возобновлении срока обращения в суд с иском.

Кроме того, суды предыдущих инстанций не обратили внимание на то обстоятельство, что истец является участником боевых действий. Указанные обстоятельства могут свидетельствовать о пропуске срока обращения истца в суд за защитой его прав по уважительным причинам и основанием для возобновления судом сроков, установленных ч. 2 статьи 122 КАСУ.

Історія справи

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини, у якому просив визнати протиправними дії, що полягають у здійсненні його призову за мобілізацією без проходження призовної комісії, медичного огляду військово-лікарською комісією та без урахування належності останнього до осіб з інвалідністю.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального центру комплектування щодо ненаправлення позивача на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації. За висновком суду першої інстанції позивач в обов`язковому порядку мав пройти медичний огляд за результатами якого повинна встановлюватись його придатність до військової служби із врахуванням того, що йому 2 вересня 2021 року встановлена третя група інвалідності.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції скасував, а адміністративний позов залишив без розгляду. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов до висновку, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав і не заявляв про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, а тому на підставі статті 123 КАС України залишив його позов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та в/ч без розгляду.

Поряд з цим, цей суд наголосив, що позивач не втратив право і можливість у встановленому порядку вирішити питання щодо можливості проходження служби в залежності від результатів медичного огляду, оскільки згідно пп. б) 6.1. п.6.1 глави 6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу

Позиція Верховного Суду

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач 2 березня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації, однак попередньо його не було направлено на проходження медичного огляду та не установлено, що він має третю групу інвалідності.

За висновком суду першої інстанції позов підлягає задоволенню частково, а оскаржувані рішення про прийняття його на службу та дії відповідача щодо ненаправлення позивача на медичний огляд є протиправними, позаяк позивач в обов`язковому порядку мав пройти медичний огляд за результатами якого повинна встановлюватись його придатність до військової служби із врахуванням того, що йому ще з 2021 року установлено третю групу інвалідності.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов висновку, що і в період проходження військової служби позивач не втратив право і можливість у встановленому законом порядку вирішити питання щодо направлення його на медичний огляд ВЛК для визначення його придатності до служби, а от строк на пред`явлення цього позову до суду позивач пропустив.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом служби публічної. Відтак дійшов до висновку, що строк на звернення із вказаним позовом становить один місяць з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Констатувавши, що про спірні дії та рішення позивачу було відомо ще з дня коли його фактично призвали на військову службу, тобто з березня 2022 року, а із цим позовом він звернувся у червні 2022 року, тобто із пропуском строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, суд апеляційної залишив позов без розгляду.

Відтак, суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, використавши наслідки пропущення строку звернення до суду.

Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як вже згадувалося, згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 122 КАС України. Так, на думку позивача для захисту його прав з якими він звернувся до суду, установлено шестимісячний, а не місячний строк, як вважає колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на те, що призов на військову службу під час мобілізації (що по своїй суті є примусовим для громадян) не можна ототожнювати з прийняттям на публічну службу, яке ґрунтується на добровільному волевиявленні громадянина.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.

Апеляційний суд правильно вказав, що 8 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що оскільки дана адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.

Поряд із тим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність очевидних підстав для залишення цього позову без розгляду, виходячи з таких міркувань.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (частина третя статті 122 КАС України).

Так, згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20 зроблено такі висновки:

«КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.

Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду».

Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21 та у постанові від 28 серпня 2023 року справа № 400/11304/21.

Залишаючи позов без розгляду на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд вказав, що матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Одночасно вказав, що позивачем не подано відповідної заяви про поновлення строку звернення до суду.

Однак питання щодо невчасного звернення позивача з цим позовом до суду не було предметом дослідження в суді першої інстанції.

Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, у якій вказати причини пропуску строку звернення до суду.

Отже, суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду. При цьому, розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження.

Таким чином, позивачу не було надано можливості навести свої міркування та надати відповідні докази, у разі їх наявності, з метою обґрунтування поважності причин звернення до суду з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

З огляду на наведене та застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою передумовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

При цьому Суд зауважує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Дана гарантія має бути забезпечена судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року (Заява N 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

У викладеній вище справі, Верховний Суд також вважав за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55124129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі № 560/6732/22 скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

 Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.

Нестандартный подход к разделу имущества и получению алиментов при разводе – прямой эфир
Telegram канал Sud.ua
Нестандартный подход к разделу имущества и получению алиментов при разводе – прямой эфир
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Інна П'єнта
    Інна П'єнта
    суддя Хмельницького апеляційного суду
  • Ольга Склярук
    Ольга Склярук
    суддя Східного апеляційного господарського суду