Верховный Суд высказался о ситуации, когда исполнительное производство завершено, но аресты на средства и имущество не отменены

Наличие в течение длительного времени арестов, наложенных государственными исполнителями в целях исполнения судебного решения, при отсутствии открытых исполнительных производств и возможности продления принудительного исполнения судебного решения, является неоправданным вмешательством в право лица на мирное владение своим имуществом. Об этом указал в постановлении от 28 августа 2024 года по делу № 947/36027/21 Кассационный гражданский суд Верховного Суда.

Обставини справи

Касаційний цивільний суд розглянув справу за скаргою ТОВ про визнання незаконною бездіяльності Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі та зобов’язання вчинити дії щодо зняття арештів.

Суди встановили, що боржник ТОВ звернулося до суду зі скаргою про визнання незаконною бездіяльності Другого Приморського ВДВС у м. Одесі та зобов’язання вчинити дії щодо зняття арештів з нерухомого майна та коштів, накладених у виконавчому провадженні, яке було відкрите на підставі виконавчого листа щодо виконання рішення районного суду від 9 грудня 2008 року у справі № 2-258/08.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, скаргу ТОВ задоволено. Суди керувались тим, що виконавче провадження завершено 28 квітня 2015 року, однак арешти, накладені на майно та грошові кошти ТОВ, під час закінчення виконавчого провадження не скасовані.

З моменту закінчення виконавчого провадження пройшло більше п’яти років, строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, визначені Законом «Про виконавче провадження», як в редакції, яка діяла на час закінчення виконавчого провадження, так і в чинній редакції, сплинули.

Відсутність відкритого виконавчого провадження та сплив трьох років після його закінчення свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арештів на майно та кошти ТОВ.

Що вирішив Верховний Суд

Переглядаючи справу, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та звернув увагу на таке. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання.

У справі, що переглядалася, виконавчий лист від 9 лютого 2009 року № 2-258/08, на підставі якого відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ грошових коштів на користь АКІБ «УкрСиббанк», 28 квітня 2015 року було повернуто стягувачу, а повторно пред’явити його до виконання стягувач міг у строк до 28 квітня 2016 року.

Верховний Суд зазначив, оскільки згаданий виконавчий лист повторно не пред’являвся до примусового виконання і строки його пред’явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення скарги ТОВ, оскільки збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника. Ураховуючи викладене, Верховний Суд судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.