Верховный Суд высказался о возмещении морального вреда родителям, причиненного неэффективным расследованием по делу о пожаре в одесском детском лагере «Виктория»

В делах о возмещении морального вреда, причиненного органами государственной власти или органами местного самоуправления, истец должен доказать, какие именно действия (решения, бездействие) повлекли страдание или унижение, какой именно вред они причинили и каков ее размер.

ЕСПЧ по этим делам исходит из презумпции причинения морального вреда истцу ответчиком и обязанности именно ответчика опровергнуть такую ​​презумпцию.

Возмещение ущерба, причиненного неэффективным расследованием преступления, может быть осуществлено за счет государства Украины, представляемого органами, имеющими для этого достаточную компетенцию. Об этом указал Верховный Суд в постановлении от 4 декабря 2024 года по делу №522/10157/20 о возмещении морального вреда, причиненного бездействием должностных лиц при проведении досудебного расследования (неэффективное расследование).

Это дело Верховный Суд рассматривал по кассационной жалобе заместителя руководителя Одесской областной прокуратуры. Истцами выступили родители, а ответчиками – Одесская областная прокуратура, Государственная казначейская служба и Главное управление Национальной полиции в Одесской области.

Обставини справи

Позивачі зазначали, що у вересні 2017 року на території КПНЗ «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія» сталася пожежа, через яку загинула їх донька. За фактом пожежі уповноваженими органами держави Україна у вересні 2017 року розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 270 КК.

Здійснено досудове розслідування, яке виявилося вкрай неефективним у зв’язку з самоусуненням слідчого та прокурора від належного виконання своїх посадових обов’язків.

Крім того, неефективність розслідування слідчими та правоохоронними органами України виявилася у невжитті заходів щодо збереження доказів скоєння злочинів.

Незважаючи на суспільний інтерес до розслідування трагедії, висвітлення в засобах масової інформації, контроль вищого керівництва держави Україна щодо цієї трагедії, постійний інтерес та контроль з боку потерпілих щодо стану досудового розслідування, досудове розслідування не завершено, винні особи не понесли передбаченого чинним законодавством України покарання.

З огляду на тривалий час проведення досудового розслідування, невжиття заходів щодо ефективного розслідування, відсутність вироків суду про притягнення до відповідальності осіб, винних у загибелі їх доньки, їм було завдано значної моральної шкоди.

Рішенням районного суду позов задоволено частково. Судове рішення мотивовано тим, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд керувався засадами розумності, виваженості та справедливості, оцінив характер та обсяг страждань, понесених позивачами внаслідок неефективності розслідування кримінального провадження, які виразились у морально-психологічних хвилюваннях, порушенні нормального ритму життя, часу та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, а також необхідністю витрачання часу для звернення за правовою допомогою та з позовом до суду.

Постановою апеляційного суду рішення районного суду змінено та доповнено в частині мотивування, в іншій частині залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та звернув увагу на таке.

Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов’язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину.

Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, своєчасність розслідування та незалежність слідства. Загальні підстави покладення обов’язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, згідно з положеннями яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб’єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Досудове розслідування трагедії у таборі «Вікторія» розпочато у вересні 2017 року і не було закінчено на день звернення до суду, тобто триває більше 6 років, незважаючи на резонансність та підвищений інтерес суспільства.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом, обґрунтовували свої вимоги не окремими фактами бездіяльності слідчих органів у межах кримінального провадження, а його неефективністю, оскільки з моменту події злочину і на час звернення до суду з позовом відсутній вирок суду, який набрав би законної сили, відносно будь-якої особи, щодо якої були висунуті звинувачення за вказаним фактом.

Ситуація не змінилась і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, тобто минуло 6 років 7 місяців з моменту події злочину.

Верховний Суд зазначив, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади або органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

ЄСПЛ у цих справах виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов’язку саме відповідача спростувати таку презумпцію.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не спричинили вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров’я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди. Відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням злочину, може бути здійснено за рахунок держави Україна, яку представляють органи, що мають для цього достатню компетенцію.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення районного суду в його незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.