Проект Антикорупційної стратегії суперечить чинному конституційному регулюванню суспільних відносин: ВРП

Проект Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки  не відповідає вимогам нормотворчої техніки, має декларативний характер, містить суперечливі твердження та непідтверджені положення. Про це йдеться у позиції Вищої ради правосуддя щодо цього документу, надісланого Національним агентством з питань запобігання корупції до ВРП для надання зауважень та пропозицій.

Так, відповідно до частини третьої статті 18 Закону України 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» антикорупційна стратегія розробляється Національним агентством на основі аналізу ситуації щодо корупції, а також результатів виконання попередньої антикорупційної стратегії, відзначається у документі. Проект Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки такого аналізу не містить. Однак у ньому наявне твердження про високий ступінь недовіри до судової влади, Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що не підтверджується будь-якими реальними дослідженнями серед професійної спільноти чи широкого кола споживачів судових послуг, зауважують у ВРП. Між тим, за інформацією Державної судової адміністрації України, до судів у 2019 році надійшло 1 546 774 справи, з яких вирішено 1 399 782 справи, що свідчить про значну довіру до судової влади.

Також, на думку ВРП, необґрунтованим видається твердження про недовіру до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскільки з 6 листопада 2019 року на підставі Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» вказана Комісія припинила свою роботу і не виконує повноважень.

На переконання Вищої ради правосуддя, розроблення проекту Антикорупційної стратегії без аналізу ситуації щодо корупції, а також результатів виконання попередньої антикорупційної стратегії суперечить статті 18 Закону України «Про запобігання корупції» та не відповідає конституційній нормі частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо проведення перевірки стосовно членів Вищої ради правосуддя, яку автори проекту пропонують запровадити через механізм створення тимчасової незалежної комісії з питань доброчесності (яка за своєю суттю та повноваженнями є аналогічною комісії, що була передбачена статтею 28-1 Закону № 193-IX), ВРП у своїй позиції відзначає: такий механізм не відповідає Конституції України, що встановлено рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020, згідно з пунктом 6.1 якого «…Комісія наділена повноваженнями щодо контролю за діяльністю членів Вищої ради правосуддя…, проте ці повноваження не мають конституційної основи».

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла до висновку, що проект Антикорупційної стратегії, який у разі ухвалення стане спеціальним нормативним актом, суперечить чинному конституційному регулюванню суспільних відносин. Більш того, неспроможність п’яти публічних інституцій (НАЗК, НАБУ, САП, ДБР, АРМА) щодо ефективного впровадження чинного антикорупційного законодавства, про що вказано у проекті Антикорупційної стратегії, не може виправдати порушення Конституції України шляхом створення шостої публічної інституції – тимчасової незалежної комісії з питань доброчесності.

Крім того, у своїй позиції щодо документу ВРП звертає увагу, що в документі визначені напрями законодавчих заходів у сфері судоустрою і статусу суддів та відповідні пропозиції. Зокрема, у розділі під заголовком «Очікувані стратегічні результати» передбачено зміну правового регулювання у сфері судоустрою та статусу суддів. Водночас, як зауважує ВРП, у статті 6 Конституції України зазначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому статтею 126 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Чинне законодавство не надає НАЗК повноважень визначати організаційні засади судової влади та питання щодо зайняття посади судді і проходження кар’єри суддею, оскільки це є предметом правового регулювання Конституції України та спеціального Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зважаючи на викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що запропоновані проектом Антикорупційної стратегії положення розділу стосовно унормування питань судоустрою і статусу суддів не відповідають цілям та завданням діяльності НАЗК, виходять за межі повноважень НАЗК та не можуть бути предметом регулювання Антикорупційної стратегії, а також ставлять під загрозу принцип незалежності судової влади від виконавчої гілки влади, до якої, безсумнівно, належить НАЗК.

Стосовно питання проведення додаткових перевірок щодо суддів та представників суддівського врядування ВРП наголошує, що в чинному антикорупційному законодавстві закладено достатньо механізмів перевірки та контролю суб’єктів декларування, зокрема суддів, членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Ради суддів України, як і суддів Конституційного Суду України, а також працівників суду. «Кандидати в судді та члени органів суддівського врядування та самоврядування проходять спеціальну перевірку, судді та члени органів системи правосуддя подають чотири типи декларацій суб’єкта декларування: щорічна декларація, декларація зміни майнового стану відповідно до вимог Закону № 1700-VII, а згідно із Законом № 1402-VIII щорічно подають декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді. Останні декларації містять перелік тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. Такі декларації є відкритими для загального доступу, а тому немає підстави зазначати у проєкті Антикорупційної стратегії про непрозорість діяльності суддів та членів органів суддівського врядування», – йдеться у позиції ВРП щодо Антикорупційної стратегії  на 2020–2024 роки.

Протягом останніх років здійснено значні законодавчі та практичні заходи для реформування судової влади, посилення контролю за діяльністю суддів та членів органів суддівського врядування, забезпечення їх звітності, доброчесної поведінки та усунення корупційних ризиків у судочинстві, нагадують у Вищій раді правосуддя.

Усунення корупційних ризиків у судочинстві є, без сумніву, пріоритетним завданням у діяльності не лише антикорупційних органів, а й судової влади. Із цією метою Вища рада правосуддя неодноразово пропонувала суб’єктам законодавчої ініціативи:

- виключити множинність державних установ, які оцінюють суддів, та встановити, що оцінювання суддів має здійснюватися, передусім, на основі заздалегідь визначених єдиних і об’єктивних критеріїв, які стосуються їхньої повсякденної роботи;

- більш чітко визначити зміст дисциплінарних правопорушень, які стосуються поведінки суддів (зокрема таких, як «поведінка, що ганьбить звання судді або підриває авторитет правосуддя», «дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»), для забезпечення усталеного та прогнозованого процесу прийняття рішень і попередження можливих зловживань дисциплінарними провадженнями;

- запровадити необхідні обмеження та заходи контролю за їх додержанням щодо неформальних стосунків між учасниками судових проваджень, зокрема суддями, адвокатами, слідчими та прокурорами;

- запровадити спеціалізоване регулярне навчання всіх суддів з питань етики та доброчесності, попередження конфліктів інтересів і корупції із включенням результатів навчання до регулярного оцінювання суддів, а також визначити уповноважені органи суддівського самоврядування, що проводять таке навчання;

- розробити та впровадити практичні заходи для ефективного забезпечення безпеки суддів усіх юрисдикцій.

Крім того, Вища рада правосуддя у Щорічній доповіді про стан забезпечення незалежності суддів в Україні за 2019 рік, яка позитивно оцінена експертами Ради Європи, констатувала ситуацію щодо безпрецедентного тиску на судову владу у 2019 році шляхом подання на розгляд Верховної Ради України низки законопроєктів, що загрожують незалежності судової влади України.

За результатами четвертого раунду оцінювання Група держав проти корупції (GRECO) у місті Страсбурзі на 76-му пленарному засіданні затвердила Оціночний звіт щодо України, в якому зазначила про необхідність більш чіткого формулювання визначення дисциплінарних правопорушень, які стосуються поведінки суддів. Зокрема, рекомендовано замінити фразу «норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду», більш чітким і конкретним формулюванням відповідного правопорушення.      

«Однак проєкт Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки не відповідає вказаним рекомендаціям і не передбачає жодних заходів для виправлення ситуації, про яку вказано у зазначених вище документах, що ставить під загрозу виконання міжнародних зобов’язань України та обов’язок забезпечення кожному права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», – резюмується у позиції ВРП щодо проєкту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки.

За таких умов, вважає Вища рада правосуддя, проект Антикорупційної стратегії, розроблений всупереч імперативним приписам законодавства, не може створювати основу для подальшого розвитку антикорупційного законодавства та потребує доопрацювання.

Вища рада правосуддя вирішила затвердити попередню позицію ВРП щодо проекту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки та надіслати її до НАЗК і Кабінету Міністрів України. Крім того, Вища рада правосуддя ініціювала обговорення проекту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки серед суддівської та професійної спільноти, за результатами якого буде затверджена остаточна позиція щодо цього документу.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що розбалансована та малоефективна діяльність таких антикорупційних інституцій як НАЗК, НАБУ, САП, ДБР, АРМА не виправдовує створення ще однієї, шостої, інституції – Комісії з питань доброчесності. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.