Зіткнення в одному напрямку руху, або попутне зіткнення. Чи завжди винний останній?

Леонід Топал,
член кваліфікаційної палати
КДКА Київської області,
керуючий адвокатським бюро «ТОПАЛ»,
спеціально для
«Судово-юридичної газети»

Так чи інакше, за певних обставин життя ми майже кожного дня стаємо учасниками дорожнього руху, тобто беремо безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішоходи, водії, пасажири. Саме про це чітко виписано у Правилах дорожнього руху України (далі — Правила). Оскільки ми ведемо мову про дорожній рух, його учасники за недотримання Правил час від часу стають учасниками дорожньо-транспортних пригод (далі — ДТП), а у більш кращому статусі — їх свідками.

Тема цієї публікації була і залишається актуальною — це проблематика визначення винуватості у випадку попутного зіткнення. У суспільстві склалася досить стійка думка, що при попутному зіткненні завжди винний водій, який рухався останнім. Та чи завжди така точка зору вважається правильною?

При складанні адміністративного протоколу працівники поліції, як правило, приходять до думки, що винен водій, який рухався позаду. І характерно те, що таке догматичне ставлення сформувалося протягом десятиліть. Більше того, незважаючи на неодноразові неоднозначні ситуації, водій останнього автомобіля нерідко визнає свою вину.

Уявімо попутне зіткнення, наприклад, ста і більше автомобілів на автомагістралі. Такі «ланцюгові» попутні зіткнення досить актуальні на автобанах у Європі, і чисельність автомобілів, що потрапляють у такі ДТП, іноді перевищує сотню. З технічної точки зору зрозуміло, що енергії останнього автомобіля недостатньо, щоб штовхнути навіть 10–20 попередніх авто. Відтак, початок такої ДТП необхідно встановлювати на початку «ланцюга», однак найчастіше працівники поліції не бажають його досліджувати.

У такому випадку важлива послідовність дослідження обставин ДТП, тобто виникає питання: який учасник пригоди винний? Другий, третій, четвертий? А можливо, перший? Адже якщо авто попереду при перестроюванні (тобто зміні смуги руху) не витримує безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухається позаду (на водійському слензі «підрізає»), у заднього автомобіля практично не залишається шансів уникнути попутного зіткнення. У простій комбінації з трьох автомобілів при попутному зіткненні також може бути різний порядок контактування: спочатку перший і другий, а потім їх наздоганяє третій, або класичний варіант, коли третій (останній) збирає розташованих попереду другого та першого.

Слід зазначити, що при розрахунку безпечної дистанції між транспортними засобами приймається, що автомобіль-лідер (передній) буде гальмувати за допомогою своєї гальмівної системи, але не зупиниться у результаті зіткнення. Тож у наведеній вище ситуації, навіть рухаючись на безпечній дистанції, третій автомобіль не зможе уникнути зіткнення, якщо другий різко зупиниться внаслідок контакту з першим.

Наведені приклади свідчать, що попутне зіткнення — складна і, як правило, неоднозначна дорожня ситуація. Для об’єктивного її дослідження необхідно провести ретельний аналіз слідової інформації на місці ДТП та пошкодження транспортних засобів. І якщо реальні обставини ДТП суперечать стереотипу оцінки попутного зіткнення, для встановлення дійсного його порядку необхідне залучення кваліфікованого спеціаліста з транспортної трасології.

Автотехнічна експертиза — досить молода наука, якій усього приблизно 60 років. Ці види досліджень виникли на ґрунті швидкого зростання інтенсивності автомобільного руху, що, у свою чергу, призвело до різкого збільшення конфліктних ситуацій на дорозі й необхідності їх дослідження.

За час свого існування автотехнічна експертиза залежно від поставлених задач розділилася на декілька підрозділів:

• дослідження технічного стану транспортних засобів;
• дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод;
• транспортно-трасологічні дослідження;
• дослідження деталей транспортних засобів.

До речі, згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (в редакції наказу МЮ №1420/5 від 26.04.2017) п. 2.3, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта і з’ясування питань права та надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Проте, практика показує, що наші колеги-адвокати (і не тільки вони) нерідко ставлять експертам питання, які явно виходять за межі їх спеціальних знань і з’ясування питань права. З огляду на таке я б рекомендував колегам перше, ніж визначатися з питаннями щодо експертного дослідження, отримати від експерта певні консультації, здійснити експрес-аналіз обставин ДТП з урахуванням вихідних даних, які є на період звернення.

Як приклад розглянемо такий підрозділ автотехнічної експертизи, як транспортно-трасологічні дослідження.

При аналізі механізму ДТП часто виникає необхідність досліджувати питання, для вирішення яких необхідні спеціальні знання у галузі транспортної трасології. Це підрозділ трасології, в якому вивчаються закономірності відображення у слідах інформації про дорожньо-транспортну подію та її учасників, способи виявлення слідів на транспортних засобах, а також прийоми вилучення, фіксації та дослідження відображеної у них інформації. Слід — це матеріальне відображення, що містить інформацію про морфологію та функціональні властивості учасників ДТП і механізм такої події.

Щоб зрозуміти глибину транспортно-трасологічного дослідження, слід перейти до його завдань.

Згідно з Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки і призначення судових експертиз, головними завданнями транспортно-трасологічної експертизи є:

• ідентифікація по слідах, залишених транспортним засобом (далі — ТЗ), визначення екземпляра або встановлення типу, моделі авто;
• визначення взаємного розташування ТЗ у момент контактування;
• визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), встановлення механізму виникнення слідів;
• розташування ТЗ відносно проїжджої частини на момент контактування.

Звернімо увагу на деякі аспекти призначення транспортно-трасологічної експертизи. Вирішення її завдань здійснюється шляхом дослідження виявлених на місці ДТП слідів та пошкоджень транспортних засобів, тому призначати таку експертизу доцільно тільки тоді, коли є можливість надати експерту об’єкти, які знаходилися у контакті, або матеріали провадження, у яких зафіксовані сліди.

Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (в редакції наказу МЮ №1420/5 від 26.04.2017), п. 5, коли об’єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитися за фотознімками та іншими копіями об’єкта (крім об’єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується у документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який призначив експертизу/залучив експерта (п. 3.5 розділу III зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції №1350/5 від 27.07.2015).

Варто звернути увагу і на головні питання транспортно-трасологічного дослідження. Орієнтовний перелік цих питань, згідно з Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, звучить так:

Чи залишені сліди (вказується, які саме і на чому) ходовими частинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) даного ТЗ?

Який механізм контактування ТЗ?

Чи залишені сліди певними виступаючими частинами даного ТЗ?

До якого типу (марка, модель) належить ТЗ, яким залишені ці сліди?

Яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх зіткнення?

Яким було взаємне розташування транспортних засобів і перешкоди (пішохода) під час наїзду на останню (останнього)?

Який механізм контактування пішохода і ТЗ?

Хто з осіб, які знаходилися у ТЗ під час ДТП (зазначаються прізвища, імена, по батькові), знаходився за кермом? (Для вирішення цих питань за необхідності призначається комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза).

Який із транспортних засобів під час зіткнення стояв, а який рухався?

У якому місці дороги відбулося зіткнення транспортного засобу (наїзд на пішохода)?

Який механізм виникнення слідів (удар, ковзання тощо)?

У якому напрямку відносно слідосприймаючої поверхні рухався ТЗ?

Для вирішення наведених питань експерту надаються власне слідовідображуючі об’єкти (шини, виступаючі деталі тощо) або експериментальні зліпки з них (експериментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишилися сліди вказаних об’єктів, або зліпки (масштабні фотознімки, фото-, відеоматеріали) цих слідів, а також протоколи огляду місця події зі всіма додатками до них. У разі, якщо сліди ТЗ залишилися на одязі (взутті) потерпілого, надається також акт судово-медичного дослідження пошкоджень на його тілі.

Що стосується можливості проведення транспортно-трасологічного дослідження, то слід зазначити, що будь-яке дослідження обставин ДТП спирається на аналіз інформації, зафіксованої на місці пригоди. Сліди об’єктивно відображають реальний механізм події (зіткнення ТЗ, наїзд на перешкоду тощо), тому від повноти і якості їх дослідження прямо залежить об’єктивність подальшого розслідування ДТП.

Слідова інформація фіксується в протоколі огляду місця події і схемах до нього, допомагають у її зборі й дані з камер зовнішнього відеоспостереження, автореєстраторів, фото- та відеозйомка. Як показує практика, часто при складанні вказаних документів частина слідової інформації залишається просто непоміченою. Причинами такої «неуважності» можуть бути як малопомітність слідів, так і втомлений стан працівників поліції, зміна погодних умов тощо. Ніхто не забороняє учасникам події вказувати на сліди, які з тієї чи іншої причини не були помічені, однак часто їх емоційний стан заважає їм конструктивно співпрацювати з працівниками поліції при складанні схеми ДТП. Але слід пам’ятати, що неуважність до слідів на місці пригоди впливає потім на можливість довести свою позицію у суді.

Тепер розглянемо деякі моменти дослідження слідів на ТЗ, що має велике значення при попутному зіткненні. Кількість і характер слідів на автомобілях залежать від багатьох факторів — наприклад, від швидкості руху ТЗ, їх маси, кута зіткнення тощо.

За взаємного дотику двох автомобілів або транспортного засобу з іншим об’єктом з’являються сліди контактної взаємодії: нашарування лакофарбового покриття, пошкодження скляних і пластмасових деталей, деформація, пошкодження металевих деталей тощо. При цьому відбуваються зміни як зовнішніх, так і внутрішніх частин ТЗ.

Труднощі виникають, коли у ДТП потрапили відразу кілька автомобілів. У такому випадку через велику кількість контактів однією частиною автомобіля первинні сліди заминаються наступними деформаціями. Слід розуміти, що у процесі події транспортні засоби можуть рухатися прямо поступово чи з обертом, можуть різко змінювати напрямок руху (після удару), перелітати певні ділянки, переміщуватися у процесі перевертання і т. п. Тому слідова інформація на транспортних засобах повинна розглядатися у контексті слідової інформації на дорозі. Тільки інтерпретація всіх слідів у комплексі може допомогти з’ясувати об’єктивний механізм події.

Підводячи підсумок викладеного, вважаю за доцільне дати кілька рекомендацій учасникам дорожньо-транспортних подій.

1. Після події необхідно заспокоїтися для подальших конструктивних дій.
2. Огляньте місце події по ходу руху автомобілів під різними ракурсами.
3. Зверніть увагу на сліди шин, подряпини від жорстких предметів, осипання скла, ґрунту, витікання рідин тощо.
4. Намагайтеся вжити заходів щодо встановлення на місці можливих свідків пригоди, запишіть їх контактні дані.
5. Сфотографуйте місце події з усіх боків (загальні плани) для розуміння загального розташування автомобілів і слідів відносно елементів дороги. Потім зробіть більш крупні (вузлові) знімки, якими прив’яжіть виявлені сліди до найближчих предметів. Далі зробіть крупні (детальні) знімки вказаних слідів, щоб показати їх фактуру.
6. Ретельно сфотографуйте усі пошкоджені автомобілі, а не тільки пошкодження свого транспортного засобу. Спочатку загальні знімки з чотирьох сторін, потім вузлові знімки пошкоджених елементів, а далі крупні знімки самих пошкоджень.
7. При складанні схеми ДТП уважно дивіться, що вказують у ній працівники поліції, активно беріть участь у замірах.
8. Обговорюйте «непомічені» сліди і розміри з працівниками поліції на місці пригоди.
9. При підписанні протоколу огляду місця події і схеми події уважно вивчіть ці документи, і якщо з чимось не погоджуєтесь, зазначте у протоколі свої зауваження, поправки тощо. Сфотографуйте протокол огляду і схему місця події.
10. І не поспішайте давати письмові пояснення працівникам поліції на місці події.

Сподіваюся, мої роздуми та практичні поради стануть у нагоді не тільки адвокатам, а й широкому колу громадськості.