Коли ордер вважається оформленим всупереч вимогам законодавства: висновок ВП ВС

Представник позивача надав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ордер на надання правової допомоги, у якому зазначено, що адвокат надає правову допомогу своєму довірителю в «органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування».

КАС ВС постановив ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вважав, що її підписано без підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що законодавство не відокремлює суди від інших органів державної влади в контексті надання правової допомоги. До того ж, на його думку, суди входять до системи органів державної влади, а отже, будь-який суд, у тому числі й Верховний Суд, є саме органом державної влади. Тому вказівка в ордері на те, що правова допомога надається в органах державної влади, свідчить, що адвокат повноважний надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах.

Велика Палата Верховного Суду визнала такі доводи скаржника необґрунтованими, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Крім того, згідно з підпунктом 15.4 п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності.

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.

Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №9901/847/18 (провадження №11-44заі19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, в якому порядку розглядаються спори щодо вчинення протесту податкових векселів.