Чотири рішення ЄСПЛ у справах проти України: огляд практики

16:58, 31 октября 2019

Оприлюднили 37-й огляд практики Європейського суду з прав людини.

Чотири рішення ЄСПЛ у справах проти України: огляд практики

Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Верховний Суд оприлюднив 37-й огляд практики Європейського суду з прав людини, який містить, зокрема, чотири рішення у справах проти України.

У рішенні в справі SAMOYLENKO v. UKRAINE стосовно дотримання права на свободу та особисту недоторканність ЄСПЛ констатував порушення пунктів 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у справі YAKUSHCHENKO v. UKRAINE — порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (Право на справедливий суд) у зв’язку з неналежним розглядом національними судами важливих і відповідних аргументів заявника.

Справа SIRENKO AND OTHERS v. UKRAINE стосувалася питання дотримання законності, обґрунтованості обраного до заявників запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його надмірної тривалості, за наслідками розгляду якої ЄСПЛ констатував порушення пунктів 1 та 3 ст. 5 Конвенції.

Розглянувши справу SHTEPA v. UKRAINE про дотримання законності та обґрунтованості застосованого до заявниці запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ЄСПЛ встановив наявність порушення п. 3 ст. 5 Конвенції та надмірність тривалості кримінального провадження, що стало причиною констатації порушення права заявниці, захищеного п. 1 ст. 6 Конвенції.

Варта уваги і справа EL OZAIR v. ROMANIA, відповідно до обставин якої працівники митної служби конфіскували у заявника всю суму незадекларованих грошових коштів, виявлених у його багажі під час митного огляду, та одночасно наклали на нього штраф за таке правопорушення, що, за рішенням ЄСПЛ, покладало надмірний тягар на заявника і становило порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (Право на мирне володіння майном).

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ зазначив змістовні та процесуальні критерії відмежування провокації від допустимої поведінки.

Також відомо, що ЄСПЛ вирішив, що у справі Олексія Цаценка та Ігоря Рябоконя мала місце надмірна тривалість строку попереднього ув’язнення.