ККС ВС роз’яснив, коли отримання коштів під розписку може кваліфікуватися як шахрайство

Вироком суду особу було засуджено за ч. 1 ст. 383 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. Та виправдано за ч. 3 ст. 190 КК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Апеляційний суд вирок місцевого суду в частині виправдання особи за ч. 3 ст. 190 КК України скасував і постановив свій вирок, яким засудив особу за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Відповідно до вироків судів особу визнано винуватим і засуджено за те, що він зателефонував до чергової частини міського відділу УМВС України по лінії спеціального виклику «102» та здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину органу досудового розслідування, а саме про угон його автомобіля марки «TOYOTA AVALON», знаючи, що автомобіль він добровільно передав особі на підставі усної домовленості під час позики грошей в останнього у сумі 15 000 доларів США.

Також досудовим розслідуванням особа обвинувачувався у тому, що, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, маскуючи свої злочинні дії під цивільно-правову угоду, а саме позику грошових коштів під заставу автомобіля шляхом зловживання довірою особи, приховуючи при цьому достовірні відомі про те, що автомобіль, відповідно до договору, знаходиться у заставі банку та будь-яке розпорядження ним заборонене, передав автомобіль потерпілому та отримав від нього грошові кошти в сумі п'ятнадцять тисяч доларів США, гарантуючи повернути грошові кошти протягом 15-30 днів, про що власноруч написав розписку. Однак грошові кошти в встановлений розпискою термін не повернув.

Згодом з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що передасть йому у власність в оплату за борг в сумі 15000 доларів США автомобіль. Однак при цьому повідомив, що для погашення кредиту в банку та зняття автомобіля з обліку, необхідно ще п’ять тисяч доларів США та отримав під розписку ці кошти. Однак грошові кошти у встановлений розпискою термін не повернув та кредитні зобов’язання перед банком, в заставі якого знаходиться автомобіль марки «TOYOTA AVALON», не виконав.

Обґрунтовуючи висновок щодо відсутності у діях обвинуваченого складу шахрайства, суд першої інстанції зазначив, що договірні відносини між сторонами завжди містять певний ризик невиконання сторонами або однією зі сторін своїх зобов’язань. При цьому не завжди таке невиконання зобов’язань стороною має ознаки кримінального правопорушення, зокрема, шахрайства. А наданими сторонами доказами підтверджується факт того, що між особами існували договірні правовідносини, які лежать в площині цивільного права та регулюються відповідними нормами цивільного законодавства України. Проте жодного доказу, який би вказував на наявність умислу в особи в момент отримання грошей їх привласнити та в подальшому не повертати, а також причинного зв’язку між діями обвинуваченого та хибним уявленням потерпілого про фактичні обставини, суду надано не було.

З таким висновком не погодився апеляційний суд, який зазначив, що доведеним є той факт, що особа, зловживаючи довірою потерпілого, з яким перебував у добрих стосунках, з метою заволодіння його грішми, маскуючи свої дії під цивільно-правові відносини, щоб приховати справжній їх характер, викликавши у потерпілого впевненість у добросовісності своїх намірів, позичаючи гроші у нього, надаючи йому власноруч написані боргові розписки, заволодів його коштами в сумі 20 тисяч доларів США. Апеляційний суд висновок суду першої інстанції про існування між особами договірних правовідносин, які лежать в площині цивільного права, визнав помилковим.

ККС ВС, залишаючи без задоволення касаційну скаргу захисника, зазначив, що виходячи із встановлених фактичних обставин, суд апеляційної інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, при визначенні спрямованості умислу особи саме на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, повторно, правильно дійшов висновку, що останній, позичаючи у потерпілого гроші в сумі 15 000 доларів США, не повідомивши його про перебування автомобіля в заставі банку, та, позичаючи вдруге у потерпілого гроші в сумі 5 000 доларів США, нібито на погашення кредиту, сума заборгованості якого становила значно більшу суму і не перерахувавши їх до банку, заздалегідь не мав наміру на повернення зазначених коштів.

Із повним текстом постанови ККС ВС від 10.12.2019 у справі №127/11837/15-к можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС висловився про призначення покараня за вчинення корупційного злочину.