Дискримінація особи у країні походження є обґрунтованою підставою для надання статусу біженця: висновок Восьмого ААС

Колегія суддів Восьмого ААС встановила, що наведені заявником факти існування дискримінації за ознаками релігійної та національної приналежності у країні його походження свідчать про обґрунтованість побоювань стати жертвою переслідувань та зазнати загрози життю, безпеці чи свободі. Про це повідомляє прес-центр Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відмова органу Державної міграційної служби України у визнанні громадянина Китаю біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ґрунтувалася на тому, що заявником не доведено достовірність обставин, які безумовно свідчать про наявність загрози стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань у країні своєї громадянської належності, або загрози життю, безпеці чи свободі (пункти 1, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, у заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заявник зазначив такі факти:

• він належить до меншини уйгурів та сповідує іслам;
• він проживав у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, де переслідують та обмежують права людей, які належать до меншини уйгурів та сповідують іслам;
• покинув країну громадянської належності через дискримінацію за ознаками релігійної та національної приналежності;
• у нього існують побоювання, що його посадять до в`язниці.

При вирішенні справи суд керувався Директивою ЄС «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянств як біженців або як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин, а також змісту цього захисту", Керівництвом з процедур та критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісара Організації Об`єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН), які використовуються у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, суд перевірив, чи твердження заявника не суперечать конкретній та загальній інформації щодо країни походження особи, яка шукає притулку. Так, загальновідомі факти підтверджують обґрунтованість існування серйозної та не вибіркової загрози життю заявника, його безпеці чи свободі в країні походження.

Такі висновки Восьмого ААС узгоджуються з практикою ЄСПЛ: згідно з рішенням у справі «M.A. та інші проти Болгарії» (№ 5115/18, 20.02.2020) ЄСПЛ констатував порушення статей 2 (право на життя) та 3 (заборона катування та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадку повернення заявників у Китай, де вони зіткнуться з переслідуванням, жорстоким поводженням та свавільним затриманням і їх навіть можуть стратити.

Із пресрелізом рішення ЄСПЛ у справі «M.A. та інші проти Болгарії» (№ 5115/18, 20.02.2020) можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала огляд практики ЄСПЛ щодо заборони катування та захисту права власності. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.