Одеському терористу відмовлено у виплатах по справі проти України, – ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини відмовив Володимиру Грубнику, який подав позов проти України, у задоволенні вимог про матеріальну компенсацію. Чоловік був лідером групи одеських терористів. Минулої зими його звільнили в рамках обміну полоненими на Донбасі. Про це на сторінці у Facebook повідомив заступник міністра юстиції – уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина.

Терориста було засуджено до 8 років позбавлення волі за вибух в одеському офісі Служби безпеки України у 2015 та за підготовку серії терактів. До затримання чоловіка хірургом у міській лікарні №11.
У ЄСПЛ він оскаржував затримання без санкції суду, інформування про причини затримання лише через 23 години після самого затримання, обов'язковість тримання під вартою до суду і те, що при обранні запобіжного заходу суддя вказав наявність «доказу» того, що Грубник скоїв особливо тяжкий злочин.

У ЄСПЛ терорист оскаржував затримання без санкції суду, інформування про причини затримання лише через 23 години після самого затримання, обов'язковість тримання під вартою до суду і те, що при обранні запобіжного заходу суддя вказав наявність "доказу того, що Грубник скоїв особливо тяжкий злочин".

За результатами розгляду справи, Суд встановив порушення ст. 5 п. 1 по обох скаргах, вказавши на особливу важливість вчасного оформлення затриманих осіб, яке, серед іншого, впливає на вчасність надання їм юридичної допомоги та на те, що затримання заявника за результатами показів, отриманих внаслідок арешту одного з учасників групи, яку очолював заявник, не відповідає умовам, встановленим в ч. 1 ст. 208 КПК, які надають можливість проводити затримання без попередньої ухвали слідчого судді і, відповідно, не було вчинено «відповідно до процедури, встановленої законом».

Також Суд визнав порушення права на презумпцію невинуватості (ст. 6 п. 2) у зв’язку із прямою вказівкою в ухвалі про взяття заявника під варту на те, що він «вчинив … злочин». ЄСПЛ був готовий прийняти позицію Уряду, що суддя просто помилився або невірно сформулював свою думку, але ані сам цей суд, ані апеляційна інстанція не визнали цієї помилки та не спробували її виправити.

При цьому ЄСПЛ відхилив деякі скарги заявника.

По-перше, п. 2 ст.5 Конвенції: Суд визнав, що Уряд був більш переконливим у фактах, коли вказував на те, що співробітники СБУ повідомили заявникові при затриманні його причини. Пояснення заявника щодо цього питання були загальні та непереконливі. Крім того, з допиту, якому було піддано заявника (навіть за відсутності адвоката), загального публічного розголосу щодо вибуху в СБУ та того факту, що затримання та обшук проводили співробітники СБУ разом з експертами по розмінуванню, давали заявнику достатню інформацію щодо причин його затримання. Пізнє формальне вручення підозри могло становити порушення ст. 6 п. п. 1 та 3 Конвенції, але вони не були предметом розгляду у цій справі.
Щодо рішення по ст.5 п. 3 Конвенції. За загальним правилом, обмеження судової дискреції законом при обранні запобіжного заходу на користь тримання під вартою, становить порушення зазначеного пункту. Але у цій справі ЄСПЛ, по-перше, схвально оцінив рішення КСУ 2019 р. про визнання неконституційною ч.5 ст.176 КПК.

По-друге, він звернув увагу на те, що національні суди при визначенні запобіжного заходу заявнику оцінювали всі обставини, включаючи особу заявника, ризик продовження злочинної діяльності та ухилення від суду. Тобто посилання на ч. 5 ст. 176 КПК не було основною підставою для арешту заявника.

По-третє, досить нерозвинута аргументація судів про вибір запобіжного заходу була виправдана обставинами справи й тим, що неможливість звільнення заявника була самоочевидною: він підозрювався в організації та керівництві терористичною групою, яка складалась з кількох осіб, один з яких вже встиг втекти. Група використовувала складні прийоми секретних операцій та займалась вкрай небезпечною діяльністю, яка продовжувалась на момент арешту заявника.

Окрім того, Суд наголосив, що держава має обов’язок за ст. 2 та 3 Конвенції захищати права жертв насильницьких нападів.

Отже, Суд не встановив порушення ст. 5 п. 3 Конвенції у цій справі.
Крім того, Суд відхилив матеріальні вимоги заявника та встановив, що визнання порушень Конвенції у цій справі є достатньою компенсацією для нього.

До слова, ЄСПЛ захистив права викривача корупції, якого підозрювали у наклепі.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, коли відомча експертиза порушує право на справедливий суд.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.