Неоднаковість судової практики у кримінальному провадженні не може вважатися нововиявленою обставиною: ККС ВС

Неоднаковість судової практики стосовно вирішення конкретного питання у кримінальному провадженні не може вважатися нововиявленою обставиною. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої  судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 711/5140/17.

З матеріалів справи вбачається, що засуджений свою заяву про перегляд ухвали місцевого суду за нововиявленими обставинами мотивував тим, що йому з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо про те, що є судові рішення про задоволення аналогічних клопотань засуджених про зарахування строку перебування у слідчому ізоляторі у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання».

Суд першої інстанції, дотримуючись вимог статей 459, 466, 467 КПК, перевірив доводи заяви, врахував положення ч. 1 ст. 7, частин 1 і 6 ст. 9, ст. 90 КПК та дійшов обґрунтованого висновку, що наявність інших судових рішень, якими задовольняються клопотання засуджених про зарахування у строк відбутого покарання строку попереднього ув’язнення, не є нововиявленою обставиною та не доводять неправильності ухвали місцевого суду.

Здійснюючи в порядку апеляційної процедури перевірку доводів апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із таким висновком, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, надав їм відповідну оцінку та вмотивував прийняте рішення.

Так, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні переконливо зазначив про те, що судова практика, зокрема судові рішення різних інстанцій в інших кримінальних провадженнях, якими вирішувалось питання щодо застосування положень ч. 5 ст. 72 КК, на яку посилається засуджений у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є підставою для задоволення його заяви, адже йдеться про неоднозначність існуючої судової практики з цього питання, і не може вважатися нововиявленою обставиною в конкретному кримінальному провадженні в цілому.

Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і визнав їх достатньо вмотивованими. Крім того, посилання засудженого на практику судів першої та апеляційної інстанцій не спростовує правильності висновків суду в даному провадженні та не узгоджується з практикою ВС.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи.

До слова, ККС вважає, що невизнання своєї вини і щире каяття взаємовиключні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.