ВС вказав на важливі аспекти щодо відмови покупця від прийняття та оплати товару

Оскільки чинне цивільне законодавство не передбачає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару, то за умови існування встановлених законом правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що, як наслідок, виключає настання обов’язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 920/618/18.

Так, відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною четвертою статті 692 ЦК України передбачено, що в разі, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

З наведеною нормою кореспондується положення частини четвертої статті 690 ЦК України, якою встановлено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Водночас колегія суддів зауважила, що право вимагати прийняття та оплати товару продавець може реалізувати лише у тих випадках, коли покупець відмовляється від прийняття товару без достатніх правових підстав, передбачених статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України тощо. При цьому чинне цивільне законодавство чітко не визначає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару. Наведене не виключає наявності підстав вважати, що відповідна відмова може бути виражена і в діях покупця щодо фактичного повернення поставленого товару без попереднього письмового повідомлення продавця про таку відмову.

За змістом положень частини першої статті 671 і частин першої, третьої статті 672 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред’явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У зв’язку з цим КГС ВС наголошує, що, «зазначаючи про відсутність висновку ВС щодо вищезазначеного питання застосування норм права (статей 599, 692 ЦК України) у подібних правовідносинах, скаржник помилково не враховує як змісту положень статей 599, 615, 672, 692 ЦК України в їх сукупності, так і встановлених судами під час розгляду цієї справи обставин фактичної відмови покупця від прийняття частини поставленої продукції шляхом вчинення дій з її повернення постачальнику, а також подальшої належним чином оформленої відмови підприємства у квітні 2018 року від зобов’язання за договором поставки».

Отже, із системного аналізу змісту статей 599, 615, 672, 692 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судами фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що оскільки чинне законодавство не передбачає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару, норми статей 599, 692 ЦК України у подібних правовідносинах в аспекті встановлення наявності/відсутності виникнення у покупця обов’язку з оплати товару в разі здійснення поставки товару, який у подальшому було повернуто постачальнику і прийнято ним, слід застосовувати так: «За умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов’язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця».

Враховуючи викладене, КГС ВС зауважив, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час відсутній висновок ВС щодо застосування норм статей 599, 692 ЦК України у подібних правовідносинах, проте наведені обставини виключають скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

КГС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного і зустрічного позовів, у зв’язку з чим постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 залишив без змін.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала, що КГС сформулював позицію про те, як правильно здійснювати забезпечення позову.

Також нам стало відомо, чи потрібно в ордері про надання правової допомоги зазначати назву конкретного судового органу в разі звернення до суду зі скаргою.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій