За яких умов суд приймає рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство

Для прийняття рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п’ятої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» необхідним і достатнім є встановлення судом за поданими сторонами доказами у справі обставин належності державі Україна прямо або опосередковано акцій (часток) цього боржника, що перевищують 50 %, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 924/855/20.

Так, згідно із частиною першою статті 35 КУзПБ, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

Частиною другою наведеної норми встановлено, що підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) – не пізніше 20 днів.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі (частина п'ята статті 39 КУзПБ).

Отже, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора  або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника – агрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для відкриття провадження  у справі про банкрутство. Предметом підготовчого засідання є з'ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2020 року ТОВ звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП.

Суд не взяв до уваги доводи боржника про те, що відповідно до пункту 2 розділу III Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Суд констатував, що частка державної власності у статутному капіталі боржника становить 100 %, однак визнав посилання боржника на норми зазначеного Закону передчасними, оскільки відповідним нормативним актом не встановлена заборона саме відкриття проваджень у справах про банкрутство державних підприємств, а лише на процедури санації та/або ліквідації.

Суд першої інстанції зазначив, що ініціюючий кредитор звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство до видання  ФДМУ наказу від 14.08.2020 No 1356, яким прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП, а тому норма частини п'ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" самостійно не застосовується та не є достатньою правовою підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство в розумінні пункту 12 частини першої статті 83 Закону про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше             ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ДП за своєю організаційно-правовою формою  є державним підприємством.

Пунктом 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 No 1482, визначено, що право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до акта приймання-передачі від 20.12.2019 цілісний майновий ДП передано зі сфери Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління ФДМУ.

КГС ВС визнав правомірним висновок суду апеляційної інстанції  про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі  про банкрутство ДП.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах по банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення.

Імперативна норма частини п'ятої статті 12 зазначеного Закону може бути самостійно застосована у передбачених нею випадках у справах про банкрутство та є достатньою правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

Для ухвалення рішення про відмову у відкритті провадження у справі  про банкрутство боржника на підставі частини п'ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом за поданими сторонами доказами у справі обставин належності державі Україна прямо або опосередковано акцій (часток) цього боржника, що перевищують 50 %, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення  про приватизацію.

Подібні правові висновки щодо застосування господарськими судами у справах про банкрутство частини п'ятої статті 12 названого Закону викладені судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, зокрема  у постановах від 12.11.2019 у справі No 10/110б, від 20.01.2021 у справі N 5017/2833/2012.

Також «Судово-юридична газета» писала, що КГС ВС розглянув справу щодо внесення судом змін до ухвали попереднього засідання у справі про банкрутство.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.