Суд стягнув з Росії мільйони гривень на користь сім’ї загиблого військовослужбовця

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 5 грудня 2018 року стягнуто з держави Російська Федерація на користь вдови військового прикордонника  та їхньої дитини моральну шкоду, спричинену загибеллю чоловіка, батька, в розмірі 3 938 400 грн., що еквівалентно 60 000 євро кожному, передає прес-служба суду.

Так, судом було встановлено, що чоловік  позивачки відповідно до  розпорядження  Адміністрації Державної прикордонної служби України у складі маневреної групи  виконував завдання з посилення охорони державного  кордону на ділянках з Російською Федерацією в Донецькій області.

В липні 2014 року під час виконання завдання щодо евакуації травмованих колег біля міста Шахтарськ, БТР-80, яким керував чоловік позивачки підірвався на фугасі збройних формувань Російської Федерації.  Загинув чоловік позивачки та ще один військовослужбовець, зазнали поранень 8 військових.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 2017 року  встановлено факт загибелі чоловіка позивачки при виконанні обов’язку військової служби із захисту Батьківщини у місті Шахтарську Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Жінка вказувала, що є загальновідомим факт  військової агресії Російської Федерації проти України, в результаті чого загинув її чоловік, тож саме Російська Федерація повинна нести відповідальність за військові дії, в результати якої гинуть Українці, і саме з цієї країни  слід стягнути моральну шкоду на її користь, завдану загибеллю чоловіка та батька.

Суд в рішенні суду вказав, що порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 1 серпня 1975 року, договори укладені між Україною та Росією в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

З рішення суду слідує, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід’ємне право на життя  чоловіка позивачки, передбачене статтею 27 Конституції України, статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка ратифікована Законом України № 475/75-ВР від 17 липня 1997 року.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія — це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актам збройної агресії відповідно до пунктів «а», «Ь», «с», «б» та «g» статті Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.

При вирішенні вимог позивача, суд також застосував практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно з яким вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.

Визначаючи розмір моральної  шкоди, суд врахував, що через  втрату чоловіка та батька її дитини, який загинув результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, вона відчуває безперервний невгамовний душевний біль та страждання, втратила душевний спокій, постійно відчуває незахищеність та розчарування, її дитина, залишившись без батька ніколи не матиме можливості відчути необхідні для повноцінного розвитку дитини батьківську любов та увагу.

Рішення чинності не набрало та може бути оскаржене відповідачем.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання хмельничанину, 1998 року народження, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України (Хуліганство).