Суддя роз’яснила нову процедуру банкрутства для юридичних і фізичних осіб

З 21 жовтня запроваджено інший порядок банкрутства українців та українських підприємств. Ця процедура регулюється новим нормативним актом, який має назву Кодекс України з процедур банкрутства. Суддя господарського суду Олена Фонова звернула увагу на основні відмінності в процедурі банкрутства, введеної Кодексом, і пояснила, як відновити платоспроможність фізичній особі, передає «Ліга:Закон».

1. Банкрутство юридичних осіб

Почнемо з початку, тобто з визначення суду, в якому буде розглядатись справа про банкрутство та всі майнові вимоги до боржника. Стаття 7 Кодексу регулює це питання таким чином, що всі майнові спори за участю боржника концентруються у господарському суді, який здійснює провадження у справі про банкрутство, причому в межах однієї справи. Це значно спрощує контроль суду за майном боржника та дозволяє бачити повну картину щодо його майнових активів і актуальний стан речей.

Що стосується банкрутства юридичних осіб, то тут маємо можливість звернення з відповідною заявою до суду як кредитора, так і боржника. При цьому, якщо раніше необхідною умовою для порушення справи про банкрутство була наявність безспірних грошових вимог кредитора у розмірі 300 мінімальних заробітних плат, підтверджена рішенням суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили, або постановою державного чи приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора, то зараз такої вимоги Кодекс не містить.

Не передбачена в Кодексі і спрощена процедура банкрутства, так зване самобанкрутство, яке існувало за часів дії Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В цілому, принцип, за яким можна порушити справу про банкрутство щодо юридичної особи можна сформулювати в загальному вигляді наступним чином: «банкрутство будь-якої юридичної особи за борг навіть в 1 гривню без граничного часу його наявності».

Під визначенням «будь-якої юридичної особи» мається на увазі, що процедуру банкрутства можна відкрити щодо державного органу, громадського об`єднання, некомерційної юридичної особи, наприклад, щодо Верховного Суду чи Верховної Ради України, якщо в них буде будь-яка заборгованість (навіть 1 гривня), яка не буде погашена на вимогу кредитора навіть протягом одного дня.

Справедливості заради слід відзначити, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду. Тобто погасивши борг до першого підготовчого засідання, боржник нівелює спробу кредитора відкрити провадження у справі про його банкрутство.

Звернення до суду із заявою про банкрутство досить не дешеве задоволення. Так, окрім судового збору, який складає 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2020 році це буде 20270,00 грн), заявник повинен надати докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень (з 01.01.2020 - 14172,00 грн на місяць). Заявник здійснює авансування на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (п. 2. ст. 30 Кодексу).

Отже, за нехитрим підрахунком, для звернення до суду з заявою про ініціювання процедури банкрутства юридичної особи 2020 році слід буде викласти 62 786 грн.

1.1. Відповідальність керівника, засновників юридичної особи

Дуже цікавим з точки зору запобігання банкрутства є солідарна відповідальність керівника боржника-юридичної особи перед кредиторами.

За Кодексом керівник боржника повинен повідомити про виникнення ознак банкрутства засновникам (учасникам, акціонерам) боржника та власнику майна боржника.

Кодекс також зобов`язує боржника у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, зокрема, у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Якщо ж керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну (разом з боржником) відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Факт порушення керівником боржника зазначених вимог розглядається та встановлюється судом під час здійснення провадження у справі про банкрутство та є підставою для подальшого заявлення кредиторами своїх вимог до зазначеної особи.

Проте, відповідальність за доведення юридичної особи до банкрутства несе не тільки її керівник, а і засновники (учасники, акціонери або інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії). У разі недостатності майна у боржника для задоволення вимог кредиторів, вказані особи несуть субсидіарну відповідальність за його зобов`язаннями, тобто відповідають за борги в тій частині, яку не зміг погасити боржник.

Будемо сподіватись, що на практиці такий підхід захищатиме інтереси кредиторів та запобігатиме зловживанню посадовими особами та власниками юридичних осіб своїми повноваженнями.

1.2. Інші новели: безперервність провадження; арешт; прощення неустойки

Процесуальною новелою є те, що провадження у справі про банкрутство юридичної особи не можна зупинити. Водночас, самим Кодексом передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК), з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 Кодексу. ГПК передбачає зупинення справи у певних випадках, тож яким чином будуть співвідноситись норми Кодексу та ГПК у разі настання таких випадків у справі про банкрутство поки незрозуміло. Вбачається, що все ж таки, Кодекс є спеціальним законом у порівнянні з ГПК, тому пріоритетною до застосування буде норма, викладена у п. 17 ст. 39 Кодексу, де встановлена заборона на зупинення провадження.

Щодо арештів майна боржника, то вони, виходячи з приписів Кодексу, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у такій справі. Це знову ж таки дозволить суду належним чином формувати ліквідаційну масу шляхом збереження майнових активів банкрута.

Кодекс також надає можливість прощення неустойки (штрафу, пені) у разі одночасного погашення боргів боржником або іншими зацікавленими особами. Такі вимоги вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.

Слід відзначити, що у процедурі банкрутства, яка діяла раніше, такої можливості не було. Означене, на нашу думку, є привабливим бонусом та заохочуватиме всіх зацікавлених осіб щодо одночасного погашення боргів.

Також в Кодексі передбачена можливість скасування арештів майна боржника чи інших обмежень щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності. Господарський суд це може зробити тільки за заявою розпорядника майна.

1.3. Строки

Окремо слід звернути увагу на трирічний термін для визнання недійсними угод боржника, які завдали збитків боржнику або кредиторам, за їхніми заявами. Якщо до угод з відчуження майна за низькою ціною чи купівлі майна за надто високою ціною претензій немає, то з ситуацією, коли боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку за угодою, укладеною три роки назад, не все зрозуміло.

Цивільне законодавство надає сторонам можливість добровільного виконання зобов`язань раніше строку, встановленого для їх виконання, і це є добросовісною поведінкою.

Уявімо ситуацію, коли Підприємство А уклало договір купівлі-продажу з Підприємством Б, і останнє виконало його в частині сплати грошових коштів в сумі 1 млн грн, наприклад, на 10 днів раніше, ніж встановлено у договорі. Все добре, угода виконана, у сторін претензій одна до одної немає. Минуло 3 роки, відносно Підприємства Б порушили справу про банкрутство і кредитори вирішили, що три роки назад воно зарано виконало угоду, це завдало збитків підприємству, у в`язку з чим слід визнавати її недійсною. Наслідками визнання угоди недійсною є повернення сторін у первісний до такої угоди стан, тобто гроші повертаються покупцю, а товар - продавцю.

По-перше, виникає питання наслідків такого визнання недійсною угоди для Підприємства А, яке три роки тому разом з Підприємством Б діяло правомірно, продало товар на суму 1 млн грн і зараз повинно повернути гроші, витягти їх з власного обороту і не факт, що така дія не спричинить неплатоспроможність вже цього підприємства.

По-друге, Підприємство Б вже не має того товару, який придбало три роки назад у Підприємства А і повинно зараз повернути його за недійсною угодою. Звідки брати це товар? Купувати? За якою ціною? За три роки ціни істотно змінились в сторону збільшення. І звідки брати на це додаткові кошти, якщо своїх немає?

По-третє, угода визнається недійсною з моменту її укладення, як така, що порушує приписи закону, однак, на момент її укладення, угода відповідала всім нормативним приписам. Навіть поведінка сторін була законною та належною.

Отже, питань багато, а відповідей - не дуже. Вбачається, що ця норма не віднайде своєї подальшої реалізації та буде «мертвою».

Ще одна новела стосується вимог, що заявлені після 30-денного строку на їх заявлення з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Такі вимоги не вважаються погашеними, а задовольняються в порядку черговості. Кредитори, що їх заявили, є конкурсними, однак, не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а можуть брати участь у зборах кредиторів із правом дорадчого голосу.

1.4. Арбітражний керуючий

Дискусійним є положення Кодексу щодо відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав за клопотанням комітету кредиторів. Вбачається, що вказане право комітету кредиторів буде негативно впливати на незалежність арбітражного керуючого. Всі дії в процедурі банкрутства він буде здійснювати із застереженням на реакцію кредиторів, щоб його не звільнили, і не факт, що такі дії будуть йти на користь самій процедурі.

2. Банкрутство фізичних осіб

Наприкінці слід звернути увагу на інститут банкрутства фізичних осіб, який є новим для сучасної процедури. Цікавим є той факт, що книга третя має назву «Банкрутство юридичних осіб», а книга четверта щодо аналогічної процедури відносно фізичних осіб називається «Відновлення платоспроможності фізичних осіб», тобто все ж таки щодо фізичних осіб маємо спрямованість на відновлення їхньої платоспроможності.

Якщо раніше закон передбачав можливість банкрутства фізичних осіб за боргами, які виникли у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, тобто фізичних осіб - підприємців (далі за текстом - ФОП), то зараз можливе банкрутство як ФОП так і фізичної особи без цього статусу.

Особливістю даної процедури є те, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника і розглядається господарським судом за місцем знаходження боржника.

2.1. Умови відкриття провадження про неплатоспроможність фізособи

Таке можливо за умов, якщо: 1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, що свідчать про загрозу неплатоспроможності.

Для порушення справи про банкрутство у боржника є обов`язок подати декларацію про свій майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду відповідної заяви, і така декларація повинна містити інформацію не тільки щодо майна боржника, а і щодо майна, доходів та витрат членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Водночас, разом з набранням чинності Кодексом через один рік з дня введення його в дію, втрачає чинність закон, яким встановлювався мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті.

При цьому, повертати такий борг можна буде поступово, оскільки протягом п`яти років будуть діяти особливі умови реструктуризації заборгованості за іпотечними кредитами фізичних осіб в іноземній валюті.

Фізична особа на відміну від юридичної особи сплачує тільки авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці роботи в розмірі п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен місяць роботи. Загалом сума на початок 2020 року складатиме 31 530 грн.

В процедурі банкрутства фізичної особи є дві стадії: 1) реструктуризація боргів та 2)визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів, яка розпочинається, якщо план реструктуризації боргів боржника не було затверджено кредиторами або вони вирішили перейти до процедури погашення боргів боржника.

2.3. Погашення боргу

Кодекс містить певні обмеження щодо майна боржника, за рахунок якого можна погасити його борги.

Так, до складу ліквідаційної маси не включається:

1) житло, яке є єдиним місцем проживання сім`ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення;

2) кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.

Суд може виключити із складу ліквідаційної маси:

1) майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім`ї;

2) речі вартістю не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. При цьому з ліквідмаси не можна виключити вищевказане майно загальною вартістю більше тридцяти мінімальних заробітних плат.

2.4. Обмеження

Якщо боржник перешкоджає своїми діями проведенню процедур, передбачених Кодексом, суд може тимчасово заборонити боржнику без його дозволу виїжджати за кордон на час розгляду справи про неплатоспроможність.

Крім того, Кодекс містить низку обмежень щодо фізичних осіб, які визнані банкрутом. Так, повторно не можна відкривати справу про банкрутство фізичної особи за її заявою протягом п`яти років після визнання її банкрутом, за винятком коли боржник погасив всі борги в повному обсязі.

Також фізична особа-банкрут протягом п`яти років після визнання її такою, зобов`язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки або договорів застави письмово повідомляти іншу сторону договору про факт своєї неплатоспроможності.

Протягом трьох років після визнання банкрутом, фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію.

В цілому Кодекс можна назвати «прокредиторським», оскільки регулювання процедури банкрутства здійснено все ж таки з ухилом в бік задоволення вимог кредиторів, а не відновлення платоспроможності боржника. Однак, Кодекс тільки почав працювати і які його положення будуть робочими, а які тільки на папері - покаже час та судова практика. Чекаємо на реалізацію нової процедури.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про закінчення ліквідаційної процедури банкрутства юридичної особи відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства. Визначальну роль у забезпеченні прав учасників провадження у справі має відігравати місцевий господарський суд, що розглядає справу про банкрутство.

Крім того, заступник міністра юстиції Валерія Коломієць прокоментувала думку, що Кодекс з процедур банкрутства був продуктом компромісу і тому не всі процедури в ньому прописані вдало і детально.