Реформи та поразки «Нафтогазу»: Олег Діденко розповів про невидимі фронти підприємства

Директор з проблемної заборгованості, газорозподільних систем та роздрібного газопостачання НАК «Нафтогаз України» Олег Діденко заявив, що він прийняв позицію Андрія Коболєва і звільнився із Нафтогазу. Про це повідомляє «Цензор.нет».

«Нещодавно я прийняв пропозицію Андрія Коболєва і звільнився з Нафтогазу із записом у трудовій книжці "за угодою сторін", як це було запропоновано головою правління. Я погодився на звільнення, оскільки розумію ситуацію, яка склалася в компанії, і абсолютно переконаний, що спільна робота менеджменту державної компанії має базуватися виключно на довірі і взаєморозумінні», —зазначив Діденко.

Відомо, що роботу в Групі Нафтогаз він розпочав у 2014 році директором ДК «Газ України», дочірньої компанії Нафтогаз України.

«Не хочу давати оцінку того, що сталося, але не виключаю, що в Андрія Володимировича відбулася переоцінка певних принципів, цінностей і пріоритетів нашої спільної багаторічної праці, а можливо ми десь просто не зрозуміли один одного. Добре лише те, що мені вдалося залишатися осторонь певних конфліктів та інших негативних процесів, які іноді мали місце в Нафтогазі, оскільки завжди вважав головним пріоритетом у своїй роботі – наполегливу і самовіддану працю на результат, навіть тоді, коли тебе переконують у неможливості його досягнення», — зазначив Діденко.

Екс-директор розповів про свій шлях роботи у Нафтогазі та детально описав усі проблеми, які стояли на шляху.

«В ДК "Газ України", на момент мого приходу в компанію, накопичилися величезні борги з боку споживачів. І найбільший з них – так званий борг "хіміків", тобто підприємств групи "Остхем", беніфіціарним власником яких є Дмитро Фірташ. І ця сума сягала 3 млрд гривень. Дивно, що до мого приходу ніяких реальних кроків для їх стягнення не здійснювалося як в Нафтогазі, так і на державному рівні.

Ми прорахували позицію "хіміків" і зрозуміли, що "корупційна рента" дешевше, ніж банківські проценти і взагалі ніщо порівняно з державним безвідсотковим товарним кредитуванням фінансово-промислових груп хімічної галузі, які утримують 3% світового ринку азотних добрив. Тобто витрати на затягування процесу в суді для боргів понад 10 млн гривень дешевші, ніж їх погашення.

За більш ніж п’ять років судових процесів вже склалася "усталена" схема з регулярними переносами судових засідань, постійним оскарженням боржниками будь-яких процесуальних документів та використання інших інструментів цілеспрямованого затягування судового процесу.

Ситуація також була ускладнена тим, що за часів колишньої влади було пролобійовано прийняття Закону України № 3319 від 23 жовтня 2012 р. (про реструктуризацію боргів). В результаті відповідні виплати облгазів розтягнулися на десятиліття без будь-якого компенсаторного механізму знецінення грошових коштів.

Незважаючи на це, завдяки високопрофесійній роботі команди, яку мені досить швидко вдалося сформувати в ДК "Газ України", за  активної підтримки і допомоги Уряду України, на той час Арсенія Яценюка, Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, Національної поліції, ряду народних депутатів України нам вдалося накласти арешт на активи боржників і в кінцевому результаті за відповідними судовими рішеннями стягнути з них 3 млрд гривень, які були реально сплачені "живими" грошима на рахунки компанії.

Ці кошти стали суттєвою підтримкою не тільки для діяльності Нафтогазу, але і державного бюджету в той непростий для нашої країни час.

Власне кажучи було зроблено те, чого нікому і ніколи в історії України не вдавалося зробити – заставити олігарха розрахуватися з державою за свої борги, адже Нафтогаз України є суб’єктом господарювання державного сектору економіки.

Крім того, системна і наполеглива робота дала можливість стягнути також і з інших боржників багатомільйонні суми на користь ДК "Газ України", які мабуть вже ніхто і не збирався повертати.

Слід зазначати, що робота нашої команди із стягнення боргів була направлена насамперед на вирішення державних інтересів.

Так, стягнуті як заборгованість 50 квартир в Горішніх Плавнях були передані МВС для потреб забезпечення житлом учасників АТО. Крім того, ми передали належні на праві власності ДК "Газ України" 6 квартир в м. Києві для Національної поліції – осіб, які отримали інвалідність під час АТО. ДК "Газ України" за відповідними рішеннями Уряду передала значну кількість автомобільної техніки силовим структурам.

Наступним питанням моєї практичної роботи став аналіз стану виконання Нафтогазом функцій акціонера щодо господарських товариств, так званих облгазів – операторів ГРМ, у статутному капіталі яких є частка компанії, а фактично держави.

Перш за все я звернув увагу на ВАТ "Кіровоградгаз". Цілком логічно виникло запитання – чому НАК "Нафтогаз України" реально не контролює діяльність ПАТ "Кіровоградгаз", в якому компанії належить 51 відсоток акцій?

Як не дивно, але в цьому облгазі понад 10 років посади вищого менеджменту компанії обіймали виключно представники міноритарних акціонерів, загальні збори починаючи з 2005 року взагалі не проводилися, результати діяльності товариства були далеко не кращими.

Тому, отримавши відповідне доручення і повноваження від голови та правління Нафтогазу, скоординувавши роботу підрозділів компанії, отримавши підтримку ряду центральних і місцевих органів влади, відповідних підрозділів Національної поліції, мені вдалося в максимально стислі строки організувати і провести загальні збори Кіровоградгазу, змінити склад наглядової ради і правління товариства та взяти під повний контроль діяльність цього підприємства як оператора газорозподільних систем та пов’язаного з ним збутового підприємства ДП "Центргаз".

Подальша робота в цьому облгазі дала можливість виявити зловживання, всілякі "схеми", у тому числі з декілька сотнями так званих "мертвих душ", тобто неіснуючими споживачами природного газу, завдяки яким певним "ділкам" Кіровоградгазу та їх покровителям вдавалося красти у держави десятки тисяч кубометрів природного газу. Ми поставили край таким зловживанням.

Нова команда менеджерів, яка зайшла в Кіровоградгаз, всупереч шаленому супротиву не тільки змогла навести порядок у фінансово-господарській діяльності товариства, але і запровадила принципово нові технології, зокрема "цифровізації" обліку і контролю за станом майна товариства.

Так, фахівцями Кіровоградгазу була здійснена майже 100-відсоткова "оцифровка" газорозподільних систем та їх складових, складена відповідна карта ГРС, запрацювала електронна система контролю технічного обслуговування ГРП, а це більше ніж 10 тис. деталей на кожному об’єкті», — розповів про свій шлях роботи Діденко.

Олег Діденко також роповів про поразку з «Черкасигаз».

«До цього часу залишається не вирішеним питання щодо повернення під контроль НАК "Нафтогаз України" ПАТ "Черкасигаз", в якому раніше Нафтогаз мав контрольний пакет акцій.

Внаслідок корупції і зловживань, у тому числі попереднього менеджменту Нафтогазу, цей пакет було "розмито" з 51 до менш ніж до 10 відсотків акцій.

У зв’язку з цим я ініціював перед головою правління Нафтогазу проведення службового розслідування щодо обставин втрати контролю над Черкасигаз, за результатами якого був проінформований Кабінет Міністрів України, як акціонер, а також відповідні правоохоронні органи держави.

Наразі відповідне досудове провадження здійснюється НАБУ.

Викликає тривогу той факт, що вже двічі робилася спроба закрити зазначене кримінальне провадження.

Спільними зусиллями команди, яку я створив для вирішення цього питання, і патріотично налаштованих народних депутатів України, нам вдалося домогтися скасування відповідних рішень про закриття провадження у справі.

Сподіваюсь, що питання відновлення за державою контрольного пакету акцій у статутному капіталі ПАТ "Черкасигаз" буде успішно вирішене.

Нова система реалізації газу

Також важливим напрямом моєї роботи стало удосконалення системи реалізації Нафтогазом природного газу.

Як свідчила попередня практика, поточні борги облгазів, пов’язаних з ними збутових підприємств, перед НАК "Нафтогаз України" невпинно зростали, компанія стрімко втрачала свої позиції на ринку реалізації природного газу промисловим споживачам, зовсім не займалася питанням забезпечення населення природним газом.

Тому відповідно до стратегії трансформації НАК "Нафтогаз України" правлінням компанії прийнято рішення щодо запровадження нової моделі реалізації природного газу.

Серед таких рішень, які нашій команді вдалося успішно реалізувати, – створення з участю ДК "Газ України" трьох газопостачальних компаній у формі товариств з обмеженою відповідальністю із структурованими напрямами їх діяльності – газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачання газу населенню), "Нафтогаз трейдинг" (постачання газу промисловості та трейдерам) і "Нафтогаз тепло" (постачання газу теплокомуненерго).

В короткі строки зазначені компанії, за які я ніс повну відповідальність, не тільки отримали необхідні дозвільні документи, були укомплектовані високопрофесійними фахівцями, але і активно розпочали свою роботу.

В результаті новоутворені газопостачальні компанії, як складова Групи Нафтогаз, успішно вийшли на ринок надання послуг з газопостачання населенню Кіровоградській області. До речі, я до цього часу є споживачем природного газу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", мабуть єдиним з числа керівного складу Нафтогазу.

Фактично у двомісячний строк з моменту започаткування своєї роботи, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" різко збільшила свою присутність у сегменті реалізації ринку природного газу промисловим споживачам (з 2-3 відсотків, які мав НАК "Нафтогаз України" до початку роботи газопостачальної компанії, до 17 відсотків). Звичайно, щоб досягти таких результатів, потребувалася дуже напружена і злагоджена робота всієї нашої команди.

Дуже шкода, що з приходом до зазначених газопостачальних компаній так званої "команди" Андрія Фаворова, який в подальшому очолив цей напрям роботи, відповідні показники і темпи роботи зазначених товариств суттєво знизилися, була фактично припинена робота з розширення ринку надання послуг з газопостачання населенню. А це втрачений час і можливості», — зазначив екс-директор.

 Також Діденко розповів про проведені реформи у сфері закупівель.

«Важливим і одним з ключових напрямів моєї діяльності стало питання наведення порядку в системі закупівель товарів, робіт і послуг системі Нафтогаз.

Зауважу, що в Групі Нафтогаз до приходу команди Андрія Коболєва фактично основним джерелом корупції і зловживань були саме закупівлі.

Завдяки злагодженій роботі Андрія Коболєва і Юрія Вітренка їх вдалося подолати як мінімум в так званому "верхньому ешелоні". Корупція ж на середньому і низовому рівні, на жаль, тривала. І тому сприяли як недоліки в законодавстві, окремих корпоративних актах компанії, так і в цілому існуюча в державі система закупівель, в тому числі з використанням системи prozorro.

Деякі "фахівці", зокрема, з Укртрансгазу та Укргазвидобування навчилися успішно обходити існуючі вимоги у сфері закупівель на рівні технічних процедур, підганяючи під "потрібних" постачальників або продавців відповідні тендерні умови. І зовні все видавалося майже бездоганно з точки зору відповідності законодавству.

Для подолання корупції на низовому рівні, забезпечення контролю за прозорістю закупівель було ініційовано утворення в Групі Нафтогаз системи конфліктних комісій. В апараті Нафтогазу це була так звана Центральна конфліктна комісія (ЦКК), яку я очолив і яка працювала виключно на громадських засадах.

Завдяки роботі цієї комісії вдалося запобігти багатомільйонним зловживанням або нецільовому чи нераціональному використанню коштів підприємств Групи Нафтогаз.

ЦКК стала авторитетним органом серед постачальників та продавців товарів і послуг для потреб Групи Нафтогаз, оскільки завжди неупереджено, оперативно і об’єктивно розглядала їхні скарги та пропозиції, вживала відповідних заходів реагування.

За висновками незалежних авторитетних досліджень, проведених зокрема ГФК Юкрейн за методикою GfK BBR (Business-Brand Relationship), саме ЦКК отримала найвищий рейтинг довіри в Групі Нафтогаз (43 відсотки).

Звичайно моя робота головою ЦКК не залишилася непоміченою для деяких посадовців компанії, у тому числі тих, що мали доступ до кабінету голови правління компанії.

Мабуть, починаючи з того часу наші відносини з Андрієм Коболєвим як головою правління дещо погіршилися. І, можливо, десь в чому є і моя вина, адже я ніколи не вважав за потрібне зайвий раз "світитися" у керівництва, оскільки, маючи відповідні повноваження, в своїй роботі слідував букві і духу закону, приймав відповідальні і законні рішення.

Але, на жаль, як часто буває в житті, слухають того, хто перший "добіжить" і переконає у своїй правоті. Хотілось би, звичайно, щоб рішення ухвалювались тоді, коли вислухані обидві сторони.

За будь-яких умов мені не соромно за свою діяльність на посаді голови ЦКК і не шкодую, що з деякими колегами внаслідок цієї роботи погіршилися або зовсім припинилися стосунки. Але ж як кажуть, "Платон мені друг, але істина дорожче".

Шкода лише одного, що ЦКК невдовзі була ліквідована, і думаю, що саме з подачі тих заінтересованих в продовженні корупції і "дерибану" осіб. Натомість утворено новий штатний підрозділ, який звичайно вже не має таких можливостей і повноважень, щоб незалежно контролювати і координувати процедури закупівель. Та і функціонування зазначеного підрозділу потребує додаткових видатків з компанії.

Загалом для подолання корупції в Групі Нафтогаз вимагається системна і кропітка робота. Тоді перестануть з’являтися в засобах масової інформації повідомлення про факти хабарництва, зокрема, в структурах Укргазвидобування, коли деякі її службові особи викидали з вікна мішки з грошима, отриманими як хабарі. Але ж про корупцію та ризики хабарництва, у тому числі в АТ "Укргазвидобування" і АТ "Укртрансгаз", я, як голова ЦКК, неодноразово інформував керівництво Нафтогазу.

Наступний етап моєї роботи – директор з проблемної заборгованості, газорозподільних систем та роздрібного газопостачання НАК "Нафтогаз України".

Від самого початку цієї роботи я ініціював утворення окремого підрозділу для координаційної і практичної роботи зі стягнення, так званої "проблемної", заборгованості не тільки в рамках НАК "Нафтогаз України", але і в цілому по групі підприємств Нафтогаз.

На сьогодні департамент роботи з проблемною заборгованістю – потужний підрозділ компанії, який укомплектований найкращими фахівцями, насамперед юристами-адвокатами.

На рахунку департаменту десятки виграних справ та сотні мільйонів, які надійшли на рахунки НАК "Нафтогаз України" від виконання відповідних судових рішень на користь компанії.

Наприклад, якщо юридичним підрозділом НАК "Нафтогаз України" за 2016-2017 роки та 9 місяців 2018 року в примусовому порядку було стягнуто 21 млн гривень, то новоутвореним департаментом тільки у 2019 році стягнуто 331 млн гривень з боржників – промислових, газорозподільних та газопостачальних підприємств.

На сьогодні сума боргу облгазів перед НАК "Нафтогаз України" сягає понад 4 млрд гривень, перед АТ "Укртрансгаз" - близько 44 мільярди.

Тому облгази активно ведуть роботу з пошуку домовленостей для вирішення питання укладення мирових угод з Нафтогазом та Укртрансгазом.

Так, заборгованість облгазів перед НАК "Нафтогаз України" у сумі 2,2 млрд гривень планується шляхом укладення мирових угод розстрочити на 5 років та сплатити за рахунок сум відшкодування, які закладені наприкінці минулого року НКРЕКП в нових тарифах на розподіл природного газу операторам ГРМ (так звані втрати за минулий період), тобто фактично за рахунок населення. Суми штрафів і пені, які б мали бути сплачені Нафтогазу, а це 1,3 млрд гривень, взагалі планується списати, очевидно за рішенням правління або наглядової ради НАК "Нафтогаз України".

У відносинах з Укртрансгазом облгазам вигідно повернути борг шляхом передачі відповідних обсягів природного газу, замість розрахунків "живими" коштами. Але ж ціна природного газу зараз не та, за якою мали б розрахуватися облгази на момент, коли такі борги виникли. Крім того, реалізація такої "схеми" розрахунків призведе до того, що всі штрафи і пеня, нарахована облгазам, взагалі будуть "прощені".

Отже, подібні "кулуарні домовленості" між Нафтогазом і облгазами можуть мати вкрай негативні наслідки не тільки для Нафтогазу як прямі збитки, але і для державного бюджету, оскільки левова частка цих коштів могла б бути спрямована до бюджету. І ці кошти могли б бути використані у тому числі для боротьби з пандемією коронавірусу.

Думаю, питання щодо укладення відповідних мирових угод має бути взято безпосередньо на контроль Кабінету Міністрів України як акціонера компанії шляхом погодження укладення мирових угод з облгазами, які стосуються погашення боргів перед Нафтогазом за спожитий ними природний газ в минулі роки, а також борги перед Укртрансгазом за так звані негативні небаланси.

За наявності необхідних обігових коштів, які мала б Група Нафтогаз у разі своєчасного проведення розрахунків боржників з відповідними підприємствами, що входять до її складу, за спожитий або відібраний з ГТС природний газ, підприємствам компанії не було б необхідності залучати додаткові кредитні ресурси та ще під немалі проценти. Адже обслуговування таких ресурсів обходиться недешево – близько 17 відсотків річних у гривні.

Газорозподільні системи або їх складові (ГРС). Йдеться як про ГРС державної форми власності, що тривалий час перебували у користуванні НАК "Нафтогаз України", а фактично у безоплатному користуванні облгазів – операторів газорозподільних систем, власниками яких переважно є олігархи, так і власне ГРС, що перебувають на балансі НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств.

Ця тема вже частково висвітлювалася в засобах масової інформації мною, деякими народними депутатами, з якими я тісно співпрацював, та окремими членами моєї команди.

Саме я був ініціатором скасування постанови Кабінету Міністрів України 2012 р. № 707, якою державні ГРС на корупційній основі були передані в господарське відання, тобто в безоплатне користування, приватних операторів ГРМ.

 Далі, у співпраці з народним депутатом України Олександром Ксенжуком, ініціював поправку до статті 37 на той час проєкту Закону України "Про ринок природного газу", яка скасувала можливість безоплатного використання операторами ГРМ державних ГРС, що залишилися на їхньому балансі після корпоратизації і приватизації відповідних підприємств, і які використовуються ними для розподілу природного газу з метою отримання прибутку.

Саме я ініціював підготовку проєкту рішення Уряду щодо порядку використання операторами ГРМ державних газорозподільних систем.

Майже рік довелося витратити на супровід проєкту цієї постанови під час її погодження із зацікавленими центральними органами виконавчої влади та НКРЕКП. І тільки 21 лютого 2017 р, практично через півтора року після введення в дію Закону України "Про ринок природного газу" (1 жовтня 2015 року) Кабінет Міністрів України спромігся ухвалити зазначену постанову.

На жаль, на сьогодні ця постанова виконується лише трьома облгазами, а отже державний бюджет продовжує нести збитки у вигляді недотриманих доходів. А ця сума навіть за самими мінімальними розрахунками може становити близько півмільярда гривень на рік.

Минулого року, коли розглядався проєкт нового Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за підтримки народного депутата України Андрія Мотовиловця вдалося відстояти і провести спочатку через комітет з питань економічної політики, а потім і в сесійній залі Верховної Ради України поправки до другого читання, які визначають особливості передачі в оренду ГРС, власником яких є держава, а також ГРС, що перебувають на балансі НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств.

На сьогодні залишається важливим питання провести відповідні положення щодо особливостей оренди ГРС у проєкті постанови Кабінету Міністрів України, якою має бути затверджено порядок передачі в оренду об’єктів державної і комунальної власності. Власне постанова вже була прийнята Урядом Гончарука, проте не була підписана Прем’єр-міністром України.

Як вже я зазначав, при сумарній залишковій вартості активів ГРС державних і НАКівських понад 5 млрд гривень існує можливість отримати значні кошти до державного бюджету від передачі в оренду зазначених ГРС.

Немало уваги та сил довелося докласти до проблеми завершення будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів, добудова яких була започаткована ще у 2009 році згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001.

НАК "Нафтогаз України" тоді відповідно до доручення Уряду забезпечував фінансування добудови відповідних підвідних газопроводів практично у більшості областей України.

На жаль, на сьогодні понад 100 об’єктів залишаються незавершеними будівництвом, з них близько 20 з високим ступенем готовності. У разі забезпеченні введення їх в експлуатацію понад 350 тис. наших громадян зможуть отримати доступ до "блакитного" палива.

На сьогодні є значна кількість сільських населених пунктів, в яких громадяни за власні кошти чи кошти територіальних громад здійснили будівництво внутрішніх газових мереж, але  через відсутність 3-7 кілометрів недобудованого підвідного газопроводу до села не в змозі використовувати природний газ для потреб своїх домогосподарств.

Питання завершення будівництва підвідних газопроводів НАК "Нафтогаз України" з моєї ініціативи неодноразово порушувала перед Кабінетом Міністрів України, профільним міністерством. Була утворена і працювала міжвідомча робоча група Міненерговугілля, сформована з участю місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, але на жаль, за відсутності політичної волі, насамперед на урядовому рівні і рівні профільного міністерства, це дуже важливе питання залишається не вирішеним», — розповів екс-директор.

Окремо Діденко звернув увагу на проблему добудови Метрологічного центру в Боярці.

«Хочеться звернути увагу і на проблему добудови Метрологічного центру в м. Боярка, що належить НАК "Нафтогаз України", і про який мабуть мало кому відомо.

Це унікальний об’єкт, який мав би стати метрологічним центром європейського рівня і значення, завданням якого є забезпечення високого рівня достовірності вимірювання природного газу на всіх рівнях розподілення та споживання – від магістрального газопроводу до кінцевого споживача.

НАК "Нафтогаз України" свого часу профінансувала його будівництво на суму більше ніж 60 млн євро. Часткове фінансування будівництва Центру здійснено коштом Європейської Комісії (обсяг виділеного гранту склав 9 млн євро). За рахунок гранту Єврокомісії було профінансовано поставки унікального метрологічного обладнання провідних світових виробників, без якого створення Центру було б неможливим.

Під час будівництва комплексу Метрологічного центру враховано досвід найкращих метрологічних центрів при газових компаніях, що діють у Франції (Gaz de France), Німеччині (Ruhrgas), Канаді (Trans Canada Calibration) та Голландії при Національному інституті еталонів Королівства Нідерландів NMI.

На жаль, Держархбудінспекція продовжує блокувати введення в експлуатацію зазначеного об’єкта. Незважаючи на всі зусилля, які довелось мені докласти, у тому числі на урядовому рівні, а також за співпраці з посольством Європейського Союзу в Україні, питання започаткування діяльності Метрологічного центру залишається не вирішеним.

А Метрологічний центр для України – це не тільки сотні мільйонів зекономлених коштів на повірці і калібруванні лічильників природного газу.

Метрологічний центр у перспективі – це єдиний центр обліку природного газу в Україні, до якого в режимі онлайн безпосередньо з відповідних лічильників надходить інформація про обсяги транспортування, розподілу та споживання природного газу, а також про його якісні характеристики. Метрологічний центр – це базова установа для формування балансу природного газу в Україні.

Шкода, що у нас в деяких чиновників ще не вистачає державницького розуміння цієї проблеми. А може комусь вигідно, щоб ситуація не мінялася?

Так, за шість років вдалося багато чого зробити, але залишається і багато нереалізованих планів.

Сподіваюся, вони будуть неодмінно виконані, але вже за іншого часу та за інших умов», — йдеться у заяві Діденка.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.