Спадщина: прийняти чи відмовитися

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Дніпро нагадало, що поряд з можливістю прийняти спадщину законодавством передбачено можливість і відмовитися від неї. Про це йдеться у пресслужбі відомства.

«Майже усім відомо, що для оформлення спадщини, спадкоємцям спочатку необхідно її прийняти, тобто в 6-ти місячний термін з дня смерті спадкодавця звернутися до нотаріуса за останнім місцем проживання померлого із заявою про прийняття спадщини. Після цього починається процедура оформлення спадщини - процес підготовки документів для видачі свідоцтва про право на спадщину. Проте, поряд з можливістю прийняти спадщину законодавством передбачено можливість і відмовитися від неї.

В житті трапляються ситуації, коли прийняття спадщини є небажаним, або ж один зі спадкоємців хоче відмовитися від своєї частки спадщини на користь іншого.

При вирішенні питання щодо доцільності прийняття спадщини, спадкоємцям слід розуміти, що крім майна спадкодавця і його прав, до спадщини входять і його обов'язки, такі як борги, зобов'язання тощо. Саме це і є найпоширенішою причиною відмови від прийняття спадщини.

Наприклад, спадкоємцю відомо, що у спадкодавця були борги, які перевищують вартість успадкованого майна, відповідно, витрачати час, сили і гроші на оформлення такої спадщини немає сенсу; або ж, спадкоємцем за заповітом є нерезидент України (іноземець), якому необхідно буде сплатити податки великих розмірів, тому оформлення спадщини для нього може бути невигідним; або громадянину іншої країни заповіли земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку після оформлення він буде зобов'язаний продати, в такому випадку спадкоємець може виявити бажання відмовитися від спадщини на користь спадкоємця - громадянина України.

Для того щоб зрозуміти, як краще поводитися в тій чи іншій ситуації, розглянемо особливості відмови від спадщини.

— Перш за все, важливо розуміти, що спадщину можна або прийняти повністю, або відмовитися від неї взагалі, не допускається прийняття або відмова від спадщини з умовою чи із застереженням. Це означає, що спадкоємець може або прийняти все майно, яке належить йому за законом або за заповітом, або ж відмовитися від усього майна, тобто прийняти частину спадкового майна, а від частини відмовитися – не можна.

Наприклад, якщо спадкоємцю за законом або заповітом належить земельна ділянка і будинок, то він не може відмовитися тільки від земельної ділянки, а будинок в спадщину прийняти. Якщо спадкоємець подасть заяву про відмову від прийняття спадщини, то відмовиться і від земельної ділянки, і від будинку. В такому разі, краще подати заяву про прийняття спадщини і разом з іншими спадкоємцями (якщо такі є) укласти договір про поділ спадщини і отримати саме те майно, яке є бажання успадкувати.

Якщо ж все-таки рішення про відмову від прийняття спадщини прийнято, варто розібратися як правильно це зробити.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем нотаріусу, у якого вже заведено спадкову справу, а якщо справа не заводилася - будь-якому нотаріусу за останнім місцем проживання померлого. Окрім того, зазначена заява подається спадкоємцем особисто, або направляється поштою, в такому випадку підпис спадкоємця обов’язково має бути нотаріально посвідчений.

Представник за довіреністю не має права подавати від імені спадкодавця заяву про відмову від прийняття спадщини, оскільки це заборонено законом. Термін для подачі цієї заяви такий самий, як і для заяви прийняття спадщини, і становить 6 місяців з дня смерті спадкодавця.

Також, важливо зазначити, що з метою максимального попередження порушення прав спадкоємця, який може не розуміти наслідків такої відмови, законом передбачено та визначено ряд правил для відмови від прийняття спадщини певними категоріями осіб, а саме:

— фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини лише за згодою піклувальника і органу опіки та піклування;

— неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини виключно за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;

— батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Що ж робити, якщо заява про відмову від спадкування вже подана, але потім обставини змінилися, і спадкоємець все-таки вирішив прийняти свою спадщину?

Мало хто знає, але спадкоємець має право протягом 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця таку заяву відкликати без зазначення причин! Таким чином, спадкоємцю надається термін для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, протягом якого потрібно вирішити як вчинити з майном, яке спадкується.

У будь-якому випадку, перед прийняттям цього важливого рішення, рекомендуємо зважити всі «за» і «проти» та порадитися з нотаріусом.

Окрім того, відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених чинним законодавством, зокрема: особа на момент відмови від спадщини не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; особа відмовилася від спадщини під впливом помилки, обману, або під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах», — сказано у повідомленні.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи.

Також ми повідомляли, коли суд може встановити додатковий строк для прийняття спадщини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.