Проводи 2026 в Україні: коли поминають померлих після Великодня

Поминання померлих є важливою складовою великодніх традицій. Свято Воскресіння Христового символізує перемогу життя над смертю і водночас дарує віру в безсмертя душі та надію на зустріч із рідними, які відійшли у вічність.

В Україні звичаї вшанування померлих можуть відрізнятися залежно від регіону, однак зазвичай вони починаються не раніше Світлого понеділка — першого дня після Великодня.

Провідний тиждень в Україні

Звичай згадувати померлих після Пасхи має давнє коріння. У Православній церкві України зазначають, що період поминання найчастіше триває від Світлого понеділка до початку Фоминого тижня — другого тижня після Великодня, названого на честь апостола Фоми.

Цей час вважається періодом особливого загальноцерковного вшанування всіх спочилих християн. Саме тоді прийнято відвідувати кладовища, впорядковувати могили та молитися за померлих.

Раніше поширеною була традиція Радониці — загального поминального дня, який припадав на вівторок після Фоминої неділі, тобто на дев’ятий день після Пасхи. У ПЦУ зазначають, що ця практика прийшла з російської традиції. Натомість історично в Україні поминання тривало протягом усього другого тижня після Великодня. Цю традицію нещодавно відновили: Священний Синод визначив увесь тиждень після Фоминої неділі як Провідний. У 2026 році він припадає на 20–26 квітня.

З огляду на зайнятість людей, поминальні служби в храмах часто проводять у вихідні дні. Точний час богослужінь зазвичай визначається на рівні окремих парафій.

У греко-католицькій традиції поминання відбувається на другий або третій день після Великодня, а також у Фомину неділю. У цей час віряни разом зі священниками вирушають процесією на кладовище, де звершують панахиди та залишають символічні пожертви, зокрема хліб.

У цій традиції закладений глибокий сенс — живі приходять до померлих, щоб поділитися радістю Воскресіння. Водночас священники наголошують, що головним способом вшанування мають бути молитва і добрі справи, а не застілля на кладовищах.

Проводи в народних звичаях

За народними уявленнями, упродовж року існувало кілька днів, коли вшановували померлих: на Зелені свята, Спаса, Святвечір, у Чистий четвер і на Проводи. Саме Проводи вважалися найурочистішим періодом поминання.

Побутувало повір’я, що від так званого Навського Великодня (четвер перед Провідною неділею) до самих Проводів душі померлих повертаються до своїх родин.

У багатьох селах існувала традиція визначати конкретний день для поминання. У цей час родичі з різних міст і сіл приїжджали на кладовище, де священник проводив спільну панахиду.

Люди ретельно готувалися до цього дня: прибирали могили, оновлювали хрести, садили квіти. Згодом приходив священник із хором, і починалося спільне богослужіння. Після цього кожна родина могла замовити окрему панахиду за своїх близьких.

Після відправ часто влаштовували спільну поминальну трапезу просто на кладовищі. Обов’язковою стравою була кутя (коливо), з якої починали і завершували поминки. Під час трапези люди згадували померлих у молитві та добрих словах.

Подібні традиції збереглися донині, особливо в сільській місцевості. Окрім того, у цей період відзначали так званий Бабський Великдень — обряд, що має риси поминальних голосінь, але менш трагічний за змістом і сповнений світлої пам’яті про померлих.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.