Верховний Суд вказав на необхідність належного мотивування процесуальних ухвал, що викладається окремим документом

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Головного управління Держпраці (відповідача у справі) на ухвалу апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги.

У цій справі рішенням окружного адміністративного суду задоволено позов фізичної особи - підприємця до Головного управління Держпраці про визнання протиправними та скасування попередження та припису.

Не погодившись із ухваленим рішенням, Головне управління Держпраці звернулося з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, який своєю ухвалою апеляційну скаргу повернув скаржнику.

Постановляючи вищезазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ним було постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху через її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Скаржнику було надано строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали, шляхом надання до апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору чи доказів наявності пільг по його сплаті. Однак, за висновком суду апеляційної інстанції, скаржником недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не було усунуто, а тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.

Водночас Верховний Суд вказав на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу Головного управління Держпраці задовольнив, оскаржувану ухвалу скасував, а справу направив для продовження розгляду до апеляційного адміністративного суду.

Суд виходив, зокрема з положень статті 3 КАС України, відповідно до якої провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання надмірному тиску на суб`єктів господарювання» від 4 березня 2021 року № 1320-IX, який набрав чинності 27 квітня 2021 року, у частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» включено пункт 20 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи».

Враховуючи наведене, колегія суддів у складі Верховного Суду дійшла висновку, що з 27 квітня 2021 року від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.

Управління Держпраці є саме тим територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, про який зазначено в пункті 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», та звернулося з апеляційною скаргою після 27 квітня 2021 року.

Суд також врахував, що скаржник, на виконання ухвали апеляційного адміністративного суду подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на те, що відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи Держпраці звільнені від сплати судового збору за подання апеляційних скарг.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 248 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

У цій справі Верховний Суд зробив висновок, що мотивованість будь-якого судового рішення в адміністративному судочинстві, в цілому, забезпечує:

1) реалізацію засадничих принципів правосуддя, зокрема, верховенства права, змагальності учасників справи, офіційності з`ясування обставин справи;

2) дотримання основоположних прав та інтересів людини та громадянина (враховуючи суспільні інтереси та інтереси держави) у сфері правосуддя;

3) можливість здійснення судового контролю за законністю та обґрунтованістю рішень судів попередніх інстанцій;

4) можливість здійснення громадського контролю за якістю судових рішень, проведення їх моніторингу та врахування у практичній діяльності.

Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі №380/18653/21 (адміністративне провадження № К/990/28840/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.