В Україні можуть зупинити строки позовної давності на період війни і змінити визначення місця відкриття спадщини

Строки позовної давності пропонується зупинити на період воєнного стану. Так, у Верховній Раді 11 травня зареєстровано два законопроекти 9288 про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку прийняття спадщини та похідний 9287.

Проектом 9288 передбачається внести зміни до ЦК, а саме:

• повернути положення статті 1221 ЦК до попередньої редакції шляхом закріплення загального правила про місце відкриття спадщини за останнім місцем проживання спадкодавця або місцезнаходженням його майна;
• викласти пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень в новій редакції, якою передбачити у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану зупинення строків позовної давності, встановлені ЦК;
• доповнити Прикінцеві та перехідні положення новими пунктами 20, 21, якими передбачити зупинення строків позовної давності під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та встановлення спеціальних строків та порядку регулювання спадкових правовідносин на час дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, зокрема на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.   

Так, у п. 19 Прикінцевих та перехідних положеннях до ЦК визначається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності, встановлені цим Кодексом, зупиняються на строк дії такого стану.

Також автори пропонують викласти в новій редакції статтю 1221 ЦК  (місце відкриття спадщини), визначивши, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме або зареєстроване за кордоном, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Наразі в цій статті визначено, що «місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів.

На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Крім того, Прикінцеві і перехідні положення ЦК доповнять пунктами 20 і 21 такого змісту.

У період дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстровано пізніше ніж через три місяці з дня смерті такої особи, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1273, 1276, 1277, 1298 цього Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті спадкодавця. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця, незалежно від часу державної реєстрації смерті.

Правила абзацу першого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану до набрання ними чинності, а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного, надзвичайного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення.

У період дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, що включений до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого у встановленому законодавством порядку, заява          про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.

У разі якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, що включений до переліку територій, зазначеного у абзаці першому цього пункту, щодо якого невизначено дату завершення активних бойових дій або тимчасової окупації, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи здійснюється за місцем подання першої заяви.

Правила абзаців першого та другого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану до набрання ними чинності, а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного, надзвичайного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення.

Як зазначають автори, Законом №2923-IX від 23.02.2023 «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» внесено зміни до низки законодавчих актів України.

Серед іншого, викладено статтю 1221 Цивільного кодексу в новій редакції. Так, докорінно змінено традиційний для цивільного права України, як й більшості зарубіжних правових систем, порядок визначення місця відкриття спадщини.

Традиційно спадщина відкривається за останнім місцем проживання спадкодавця. Такий порядок забезпечує можливість нотаріусам, які ведуть спадкові справи здійснювати заходи з охорони спадкового майна. За таких умов спадкоємці також мають можливість без ускладнень реалізувати належні їм права. Зміна усталеного порядку призведе до фактичного колапсу у відносинах власності, адже вимагає від спадкоємців здійснювати переїзди для оформлення спадкових прав на значні відстані, необхідність звернення до державних інституцій з метою оформлення спадкових прав у різних регіонах України. Це також непомірно збільшує ризики недобросовісної поведінки з боку окремих суб’єктів цивільних правовідносин.

«Ключовими змінами є встановлення можливості відкриття спадщини будь-яким нотаріусами на території України, незалежно від останнього місця проживання спадкодавця або місцезнаходження його майна. Вказані зміни критично негативно впливають на захист прав спадкоємців і можливості для охорони спадкового майна нотаріусами.

Таким чином новий механізм відкриття спадщини є недоречним і таким, що створює істотні ризики для цивільного обороту і може спричинити передумови для порушення прав спадкоємців. Вказаний висновок зумовлений наступним:

Відкриття спадщини за місцем проживання спадкодавця дає можливість у найкращий спосіб забезпечити захист прав спадкоємців. Вказаний механізм ефективно функціонує протягом надзвичайно тривалого періоду в усіх правових системах. Змінений механізм відкриття спадщини не лише не має жодного позитивного практичного ефекту, а в перспективі призведе до істотного зростання судових спорів і відповідного навантаження на судову систему України.

За загальним правилом, відкриваючи спадщину нотаріус має можливість ефективно застосувати заходи щодо охорони спадкового майна. Якщо нотаріус знаходиться у іншому регіоні, вчинення таких дій буде істотно ускладнено. В результаті істотно зростають ризики порушення права спадкоємців.

Запроваджені зміни також не мають жодного теоретичного обґрунтування доцільності їх застосування. З приводу них не відбувалось навіть мінімального науково-теоретичного обговорення серед юридичної спільноти.

Відкриття спадщини за останнім місцем проживання спадкодавця є традиційним для країн континентального права, до яких належить і Україна. Зміна усталеного порядку ускладнює не лише внутрішні спадкові відносини, а також і спадкові відносини із іноземним елементом. Такі зміни не лише негативно впливають на відносини власності, але й на цивільний оборот в цілому.

Відкриття спадщини не за останнім місцем проживання спадкоємців істотно підвищує ризики для вчинення недобросовісних дій особами, які не зацікавлені у належному поділі спадщини чи кредиторами спадкодавця. Так, потенційні спадкоємці, які незадоволені щодо питань поділу спадкового майна можуть навмисно подавати заяву про відкриття спадщини і віддалених регіонах, що істотно ускладнює для добросовісних спадкоємців порядок реалізації спадкових прав.

У пояснювальній записці до законопроєкту «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації» № 2923-IX від 23.02.2023 зазначено, що цей Законопроєкт «розроблено з метою визначення правових та організаційних засад надання державою компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Також зазначено, що «метою законопроєкту є «забезпечення компенсації громадянам України за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; збору інформації для майбутніх позовів держави Україна до Російської Федерації у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації».

Таким чином, зміни до статті 1221 Цивільного кодексу України, яким змінюється правове регулювання місця відкриття спадщини жодним чином не пов’язане із реалізацією мети Закону України № 2923-IX.

Розробка таких кардинальних змін щодо врегулювання спадкових правовідносин потребує детального опрацювання і обговорення, адже такі відносини мають неабияку суспільну важливість і стосуються усіх громадян України. Крім того, відповідні зміни мають запроваджуватись спеціальним законопроектом, а не частиною законопроєкту з кардинально іншою метою.

Виходячи з вищевикладеного, пропонується повернути загальне правове регулювання правовідносин щодо місця відкриття спадщини і перебачити спеціальні правила щодо відкриття спадщини в населених пунктах, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Крім того, законопроектом пропонується удосконалити конструкцію п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено продовження строків у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, встановлених ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України.

Так, усі вищевказані статті ЦК України, перераховані у п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулюють перебіг позовної давності. З огляду на це, необхідно дійти однозначного висновку, що дія положення п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спрямована саме на врегулювання перебігу позовної давності у результаті дії таких обставин як воєнний та надзвичайний стан.

Водночас, вказана мета правового регулювання реалізована таким чином, що не дає можливості розмежувати у вказаних у пункті 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України статтях кодексу строки зупинення перебігу позовної давності та інші строки, які визначені цими ж статтями, зокрема строк для реалізації права переважної купівлі частки у спільній власності, закріплений у ст. 362 ЦК України, а також строк поруки, встановлений у ст.559 ЦК України. Так, за своєю суттю положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються виключно перебігу позовної давності, однак закріпивши у переліку статей, на які поширюється правило щодо зупинення строку на час дії воєнного, надзвичайного стану статтю 362 ЦК України, законодавцем не було визначено, що дія вказаного пункту стосується виключно позовної давності (ч. 4 ст. 362) і не поширюється на строки для здійснення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ч. 2 ст. 362), що аналогічно можна стверджувати і у випадку строку поруки (ч.4 ст.559).

Такий підхід призводить до грубого порушення права співвласників, адже фактично унеможливлює реалізацію належних їм повноважень щодо відчуження належного їм майна. В результаті цього цивільний оборот зазнає значної дестабілізації, що може призвести до великої кількості судових спорів і посилення навантаження на судову систему.

Крім того, чинне законодавче регулювання не відповідає критерію «ясності закону». У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

Всупереч цьому, у положенні пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України застосовується термінологія, яка не узгоджується із термінологією цього кодексу. Зокрема зазначена норма пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України передбачає «продовження» строків, коли у самому ЦК України закріплена можливість «зупинення» перебігу позовної давності (ст. 263 ЦК України).

Застосування вказаних термінів має суттєву відмінність.

У випадку із «зупиненням перебігу позовної давності» її загальний строк не змінюється, що є реалізацією принципу правової визначеності норми законодавства.

Натомість, в результаті «продовження перебігу позовної давності» строки, визначені ЦК України стають невизначеним, адже зокрема загальний трирічний строк вже триває більше п’яти років. Такий підхід призводить до виникнення нового виду позовної давності: поряд із загальною та спеціальною, виникає «продовжена позовна давність», а також не узгоджується із засадами цивільного законодавства, не відповідає принципу правової визначеності та створює істотні ризики до виникнення спорів, зумовлених різним тлумаченням таких законодавчих положень.

Крім того, законопроектом вважається за доцільне передбачити встановлення спеціальних строків та порядку регулювання спадкових правовідносин на час дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, зокрема на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, доповнивши Прикінцеві і перехідні положення ЦК України пунктами 20 та 21 відповідного змісту», - зазначають автори.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.