Захід не готовий дати Україні обіцянки безпеки, яких вона прагне, - Politico

Україна чекає на обов'язкові гарантії безпеки. Союзники просто ще не готові це зробити. Про це йдеться у матеріалі Politico.

За словами п'яти європейських дипломатів, незважаючи на місяці розмов на цю тему, у Західному альянсі все ще немає чіткої відповіді, як реагувати на запит.

Чи НАТО, до якого прагне приєднатися Україна, має вести цю розмову? Або найбільші військові сили світу мають надати індивідуальні зобов’язання? Чи варті чогось будь-які гарантії, крім членства в НАТО? Також чиновники дивуються, що таке «гарантії безпеки».

За словами дипломатів, усі ці питання залишаються відкритими, навіть якщо союзникам залишилося всього п’ять тижнів до зустрічі у Вільнюсі на ключовому саміті НАТО (він відбудеться 11-12 липня).

Україна встановила саміт як дедлайн, вимагаючи від союзників взяти на зустріч чіткі зобов’язання щодо допуску України до НАТО та надання гарантій безпеки на цьому шляху.

«Україна – країна з найбільшим досвідом у світі, яка чує «ні» від НАТО», – нарікала віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції Ольга Стефанішина.

«Нам потрібна ясність, – додала вона, – що членство України в НАТО є неминучим і не буде якоюсь розмінною монетою».

Таким чином, як зазначає видання, прихильники Києва стикаються з незручною реальністю: багато хто насправді не хоче давати Україні конкретний графік вступу до НАТО на даний момент. Але вони також не хочуть залишити українців розчарованими або вразливими перед черговим вторгненням.

Як наслідок, низка західноєвропейських лідерів дедалі більше відмовляються від гарантій безпеки та пропонують більш оптимістичні формулювання щодо членства.

«Іноді, — сказав високопоставлений східноєвропейський дипломат, який залишився анонімним для обговорення мислення внутрішнього альянсу, — важко зрозуміти, про що ми говоримо».

Кілька західних лідерів останніми днями принаймні на словах говорили про необхідність гарантій безпеки.

Президент Франції Еммануель Макрон підтримав «щось середнє між гарантіями безпеки в ізраїльському стилі та повноправним членством [в НАТО]», посилаючись на віддану військову допомогу, яку союзники надають Ізраїлю роками. А прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак додав власне розпливчасте зобов’язання, сказавши, що союзники «хочуть переконатися, що ми запровадили заходи безпеки для України на тривалий термін».

Але нинішні та колишні чиновники кажуть, що немає консенсусу щодо надання гарантій — ані щодо того, що вони означатимуть і який формат можна використовувати.

«На одному кінці спектра, — сказав Каміль Гранд, колишній помічник генерального секретаря НАТО, — це повноправне членство в НАТО. Цей варіант несе з собою залізну гарантію статті 5 — напад на одного союзника вважається нападом на всіх союзників.

На іншому кінці спектру, зазначив він, знаходяться ті, що можна вважати «паперовими гарантіями», як-от слабкий Будапештський меморандум 1994 року, який дав Україні слабкі гарантії від рф, США та Великої Британії.

За його словами, між ними є багато «варіантів» — від двосторонніх договорів до фактичних політичних зобов’язань — і завдання полягає в тому, щоб знайти «правильне місце».

Однією з пропозицій на столі є так званий Київський договір безпеки, концепція, розроблена офісом президента України Володимира Зеленського разом з колишнім генеральним секретарем НАТО Андерсом Фог Расмуссеном. Згідно з цим планом, основна група союзників візьме на себе обов’язкові зобов’язання щодо зміцнення оборони України протягом багатьох років за допомогою як військової, так і невійськової допомоги.

Окремо група колишніх високопоставлених західних оборонних чиновників і науковців також висунула ідею, спрямовану на довгострокову співпрацю та допомогу Україні у швидкому розширенні власної оборонної промисловості.

Це було б «подібно до оборонних зобов’язань США перед Ізраїлем», – сказав Олександр Вершбоу, колишній високопоставлений чиновник США, який також обіймав посаду заступника секретаря НАТО. І це буде «проміжною» домовленістю до вступу України в НАТО, додав він на конференції в Брюсселі у вівторок.

Проте офіційні особи кажуть, що коли політики зараз говорять про «гарантії» та «запевнення», вони, по суті, говорять про обіцянки продовжувати надавати зброю та навчання, а не про конкретні обіцянки стати на захист України.

«Частіше ми чуємо про запевнення, а не про гарантії», – сказав високопоставлений дипломат із Центральної Європи. «Схоже, що все зводиться до довгострокового забезпечення засобами для захисту».

Західноєвропейський дипломат погодився: «Багато хто з нас вважає за краще говорити про «гарантії безпеки»».

Проте обіцянки отримати більше зброї – це не зовсім те, чого хоче Україна.

Натомість Зеленський дедалі більше стверджує — у тому числі під час особистого виступу перед європейськими лідерами в Молдові — про необхідність непорушних обіцянок, які є сходинкою до НАТО.

Стефанішина, віце-прем’єр-міністр України, уточнила, що Україна передбачає щось на кшталт військових зобов’язань, які Фінляндія та Швеція отримали після подання власних заявок до НАТО протягом кількох тижнів після вторгнення рф.

У той час існували побоювання, що рф може використати період між поданням заяви та вступом, щоб переслідувати дві країни, знаючи, що незабаром вони можуть потрапити під обов’язкову статтю 5 альянсу про взаємний захист. Кілька великих держав НАТО заповнили цю прогалину, давши зрозуміти, що вони втрутяться, якщо рф перетне кордон.

«Нам потрібні чіткі гарантії безпеки за прикладом Фінляндії та Швеції», – сказала Стефанішина. І ці гарантії, додала Стефанішина, мають діяти «на перехідний період до фактичного вступу України в НАТО, коли на нас поширюватиметься стаття 5 про колективну оборону».

Однак це частина проблеми.

Дипломати розділилися щодо того, чи повинні гарантії — чи запевнення — бути частиною розмови НАТО щодо заявки України. Наразі більшість людей, які відстежують дискусії, кажуть, що дебати навколо гарантій, швидше за все, відбуватимуться поза рамками НАТО.

«Гарантії безпеки НАТО — це стаття 5, це повноправне членство», — сказав у середу глава альянсу Єнс Столтенберг, відповідаючи на запитання про потенційні гарантії для України. «Я знаю, — додав він, — що між Україною та деякими союзниками також ведуться дискусії та консультації щодо двосторонніх домовленостей».

Але навіть якщо формально це питання не стоїть на порядку денному НАТО, дебати про гарантії зараз у всіх на свідомості, оскільки союзники готуються до липневого саміту.

«Незалежно від того, згадуються [гарантії] в комюніке НАТО чи ні, практично вони матимуть опосередкований вплив на альянс, — сказав високопоставлений дипломат із Центральної Європи, — тому витісняють це питання і роблять вигляд, що це не питання НАТО».

Для деяких чиновників дебати щодо гарантій безпеки відволікають увагу від єдиної гарантії, яка, за їх словами, дійсно має значення: можливого членства в НАТО.

«Чи якась країна серйозно розглядає можливість надати Україні справжні двосторонні гарантії безпеки? Лише стаття 5 має значення», – сказав перший дипломат зі Східної Європи.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.