Суд скасував рішення про відмову у перетині кордону водію, що віз гуманітарну допомогу

Держприкордонслужба та її посадові особи здійснюють свою діяльність як суб`єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування. На цьому наголосив Львівський окружний адміністративний суд, скасувавши рішення про відмову у перетині кордону водію, які мав доставити гуманітарний вантаж до України (рішення від 18 грудня 2023 року по справі №380/19337/23). Також суд зазначив, що при виконанні своїх функціональних обов`язків посадовим особам Держприкордонслужби належить уникати прийняття формалізованих рішень.

Обставини справи

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. В обґрунтування вказав, що 6 липня 2023 року з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України у пункті пропуску «Краківець» ним було надано відповідачу усі документи, які підтверджують, що він мав право на перетинання державного кордону згідно пункту 2-8 Правил №57. Наголошує, що надані ним документи підтверджують підставу для його виїзду за кордон з метою поставлення гуманітарних вантажів. Вважає, що з наданих документів чітко зрозуміло, куди саме та з якою метою позивач намагався перетнути державний кордон України.

Прикордонна служба вказує, що недостатньо самого факту наявності документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, оскільки підтвердження мети поїздки є невід`ємною складовою здійснення прикордонного контролю, а тому надання дозволу на перетин державного кордону України є можливим, після усіх необхідних заходів здійснення прикордонного контролю.

Позиція суду

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Зокрема, згідно пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».

Пунктом 12 Правил перетинання державного кордону визначено що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

З наведених законодавчих норм судом висновується, що особи (водії), що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Судом у цій справі встановлено, що Івано-Франківська обласна військова адміністрація, з метою забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а також відсічі збройної агресії російської федерації проти України, розглянувши лист Благодійної організації, який надійшов 12.06.2023 та зареєстрований за №5218/0/1-23/01-109, прийняла наказ від 21.06.2023 №295 «Про виїзд за межі України в умовах правового режиму воєнного стану», яким позивачу надано право виїзду за межі України як водію, що здійснює перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги автомобільним транспортним засобом, строком до 12 липня 2023 року.

Зазначений наказ на виконання пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону громадянами України надісланий Адміністрації Державної прикордонної служби України для врахування під час виїзду за межі України зазначених в наказі осіб, що підтверджується листом від 21.06.2023 за вих. № 3659/5218/6-23/01-109.

Згідно листа Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 23.11.2023 за вих. № 7143/11143/6-23/01-140, зазначено, що відомості щодо громадянина позивача внесено до інформаційної системи «Шлях».

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що недостатньо самого факту наявності документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, якщо мета поїздки не підтверджена.

Суд критично оцінює таке твердження відповідача, адже у спірному рішенні відповідачем зазначено, що позивача «тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, та як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон». При цьому, як підставу в прийнятті рішення про відмову у перетинанні державного кордону України не зазначено не підтвердження мети поїздки.

Втім, зазначене твердження відповідача спростовується документами, наданими позивачем до прикордонного контролю, зміст яких, на переконання суду, підтверджує як підставу, так і мету виїзду позивача за межі України.

Крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон та Наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 21.06.2023 №295 «Про виїзд за межі України в умовах правового режиму воєнного стану», позивачем до прикордонного контролю також були надані:

Лист Благодійної організації від 3.06.2023 №164, адресований Фонду «Nasza Ukraina» з проханням надання допомоги для дітей, дорослих, тварин та медичних установ, які постраждали через війну.

Лист Фонду «Nasza Ukraina» (Варшава) від 6.06.2023, адресований Благодійній організації у відповідь на лист від 3.06.2023 №164, в якому інформують про надання гуманітарної допомоги у вигляді памперсів дитячих, іграшок для дітей, сухого молока для немовлят, дитячих вологих серветок, рукавиць медичних, халатів медичних, бандажів, памперсів для дорослих, засобів гігієни, дезинфікаторів, корму для тварин, продуктів з довгим терміном придатності.

З аналізу зазначених документів бачимо, що 06.07.2023 позивачем, маючи намір перетнути державний кордон України в міжнародному автомобільному пункті пропуску «Краківець», дотримано приписів пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону, адже наказом Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 21.06.2023 №295 «Про виїзд за межі України в умовах правового режиму воєнного стану» позивачу надано можливість виїзду за межі України як водію, що здійснює перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги автомобільним транспортним засобом, строком до 12 липня 2023 року, відомості про громадянина внесено до інформаційної системи «Шлях». Крім того, у позивача було наявне обґрунтування щодо вантажу гуманітарної допомоги, що висвітлено у листах Фонду від 6.06.2023 та Благодійної організації від 3.06.2023.

Суд у цій справі жодним чином не нівелює необхідність проведення посадовими особами Держприкордонслужби детальної перевірки у осіб документів при проходженні паспортного контролю при перетині державного кордону, а надто в умовах воєнного стану.

Однак, суд звертає увагу, що Держприкордонслужба та її посадові особи здійснюють свою діяльність як суб`єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).

При цьому, при виконанні своїх функціональних обов`язків посадовим особам Держприкордонслужби належить уникати прийняття формалізованих рішень, що і було допущено у спірних правовідносинах.

Відтак, надавши оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення не може вважатись обґрунтованим та таким, яке прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення, натомість позивачем доведено суду його протиправність.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що рішення начальника групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, прийняте не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.