Під час перегляду справи за нововиявленими обставинами важливо дотримуватися принципу правової визначеності res judicata, – Верховний Суд

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи – позивача у справі  на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду, якою суд відмовив у задоволенні заяви позивача про перегляд постанови цього ж суду за нововиявленими обставинами в справі за позовом особи до органів Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмову відповідачів у зарахуванні до страхового стажу позивача деяких періодів його роботи та зобов’язання здійснити таке зарахування.

Суд апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі вирішив, що позов слід задовольнити частково, відмовивши у задоволенні тієї частини позовних вимог, що стосувалася необхідності зарахування деяких періодів до страхового стажу позивача.

У подальшому позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд вищезазначеної постанови за нововиявленими обставинами.

Проте, апеляційний суд своєю ухвалою відмовив у задоволенні цієї заяви, керуючись тим, що приведена заявником обставина (отримання довідок управління соціального захисту населення про підтвердження виплати державної соціальної допомоги та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за вказаний період) є новою, оскільки такі довідки не існували на час вирішення справи, адже створені тільки пізніше.

Верховний Суд підтримав такі висновки суду апеляційної інстанції, залишивши оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів у складі Касаційного адміністративного суду виходила з положень статті 361 КАС України, зі змісту якої вбачається, що нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Разом з тим, Суд звернув увагу, що нова обставина, яка з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції Верховного Суду в інших подібних справах.

Суд касаційної інстанції вказав, що фактично, звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач на підставі нових та, на його думку, належних доказів просить переглянути період, протягом якого він отримував соціальну допомогу, з метою збільшення встановленого у постанові апеляційного адміністративного суду періоду, який має бути зарахований до його страхового стажу.

Крім того, Суд зазначив, що фактично усі доводи заявника, викладені ним у касаційній скарзі та заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зводяться до незгоди із прийнятою апеляційним судом постановою по суті спору.

У цій справі Верховний Суд звернув увагу на Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020, в якому Конституційний Суд України зазначив, що однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності (як принцип); принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя) (абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Також Суд послався на статтю 3 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX, в якій вказано, що верховенство права, включає в себе, зокрема, принципи юридичної визначеності, законності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя.

З урахуванням практики Європейського суду із прав людини, зокрема рішення у справі «Brumarescu v. Romania» (заява № 28342/95, п. 61) Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав; одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв’язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів.

З огляду на викладене, Верховний Суд звернув увагу, що переглядаючи судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами судам необхідно впевнитися у тому, що такі обставини відповідають всім критеріям нововиявлених відповідно до статті 361 КАС України та не є новими; в протилежному випадку перегляд судового рішення, що набрало законної сили, вважатиметься порушенням принципу правової визначеності, що є невід’ємною складовою верховенства права.

Постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/4284/22 (адміністративне провадження № К/990/32301/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.