Встановлення слідчому і прокурору строку досудового розслідування, де нікому не повідомлено про підозру – ВС висловився щодо оскарження ухвали слідчого судді

Ухваливши рішення про встановлення стороні обвинувачення процесуального строку тривалістю у місяць з дня проголошення ухвали слідчого судді для закінчення досудового розслідування, в якому нікому не було повідомлено про підозру, слідчий суддя фактично скоротив строк досудового розслідування, який не мав граничних меж відповідно до ч. 8 ст. 615 КПК. Таке рішення вочевидь впливає на долю досудового розслідування і кримінального провадження загалом, а отже, ця ухвала слідчого судді підлягає апеляційному оскарженню.

На це вказав Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 26 вересня 2024 року по справі №569/9652/19, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

Обставини справи

Адвокат, діючи в інтересах інших осіб, а саме керівника ТУ ДСА України в Рівненській області, заступника керівника ТУ ДСА и в Рівненській області, керівника ТОВ, керівників приватних підприємств, звернувся до місцевого суду з клопотанням про встановлення процесуального строку досудового розслідування в порядку ст. 28 КПК у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019180000000096 від 24 квітня 2019 року за ознаками ч. 3 ст. 191 КК (судячи з ухвали місцевого суду, йшлося про те, що під час виконання цивільно-правових угод на виконання робіт, надання послуг та постачання товарів для місцевих судів Рівненської області, здійснюється привласнення/розтрата товаро-матеріальних цінностей).

Слідчий суддя Рівненського міського суду задовольнив клопотання адвоката і встановив стороні обвинувачення в особі уповноваженого слідчого і уповноваженого прокурора, процесуальний строк тривалістю 1 місяць з дня проголошення ухвали слідчого судді для закінчення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні відповідно до статей 283, 284 гл. 24 КПК і з урахуванням положень статей 276-279 Глави 22 КПК.

Прокурор Рівненської обласної прокуратури оскаржив ухвалу в апеляційному порядку.

Рівненський апеляційний суд повернув скаргу прокурору у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Мотивами такого рішення було те, що чинний КПК не передбачає можливості оскарження ухвал слідчого судді щодо встановлення процесуального строку для завершення досудового розслідування кримінального провадження, тобто в аспекті положень ст. 309 цього Кодексу ухвали такої категорії не підлягають апеляційному оскарженню. Постановляючи таке рішення, апеляційний суд послався на обов`язкову для інших судів правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 303/1679/18, від 19 березня 2019 року у справі № 638/7337/17 та від 24 грудня 2020 року у справі №757/23781/20.

Прокурор у касаційній скарзі до ВС просив скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду. На його думку, частиною 2 ст. 28 КПК передбачено, що проведення досудового розслідування в розумні строки забезпечує прокурор, а слідчий суддя – лише в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції. Системний аналіз статей 28, 113, 114 КПК у сукупності з положеннями пунктів 10, 18 ч. 1 ст. 3, статей 7, 9, 131, 132, 303, 306, 307 зазначеного Кодексу дає підстави для висновку, що слідчий суддя може встановити процесуальний строк лише для конкретних процесуальних дій, які підозрюваний, потерпілий або інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, вважають за необхідне здійснити в більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК. При цьому під час вирішення клопотання необхідно виходити з недопустимості порушення процесуальної самостійності слідчого, прокурора, що передбачені ч. 1 ст. 36 і ч. 5 ст. 40 КПК.

Реалізуючи повноваження щодо забезпечення розумних строків, суб`єкти, зазначені в ч. 6 ст. 28 КПК, у тому числі слідчий суддя, не можуть втручатися у законну діяльність та компетенцію один одного. Отже, предметом розгляду клопотання, поданого в порядку ч. 6 ст. 28 КПК, можуть стати лише ті процесуальні дії, необхідність вчинення яких у певний строк прямо випливає з норм кримінального процесуального закону або рішення про проведення яких раніше було прийняте стороною обвинувачення. Зауважує, що наведене узгоджується з правовою позицією ККС ВС в постанові від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18 про те, що жодною з норм кримінального процесуального закону не передбачено повноважень слідчого судді щодо встановлення слідчому процесуального строку для закінчення досудового розслідування, тому, ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя виходить за межі КПК.

Що вирішив Верховний Суд

ККС ВС вказав, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на правову позицію вищої судової інстанції про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд, апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК (постанова Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс(15)17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17.

З метою уточнення вказаної вище позиції щодо кола ухвал слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК, і права на їх апеляційне оскарження об`єднана палата ККС ВС у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 зробила висновок, з якого випливає, що всі рішення в межах відповідних регламентованих КПК процедур можна поділити на дві групи:

- ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена цим Кодексом);

- ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

У цій же справі об`єднана палата ККС визначила три категорії рішень слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню. Зокрема, ті, що вирішують:

- питання стосовно обмеження конституційних прав особи;

- питання, які мають істотне значення для здійснення ефективного досудового розслідування;

- долю досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.

За правовою позицією об`єднаної палати ККС, викладеною в постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 761/26342/22 (яка станом на 11 жовтня досі не опублікована у Реєстрі судових рішень – прим. ред.), ухвала слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню як рішення, яке вирішує долю досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Тобто інститут слідчих суддів покликаний забезпечити можливість судового контролю за дотриманням прав, свобод чи інтересів осіб, які залучені до кримінального провадження. Своїм рішенням щодо встановлення строку в межах граничного для вчинення конкретних дій сторонами провадження, якщо є підстави вважати, що такі дії не здійснюються чи здійснюються з невиправданою затримкою тощо, слідчий суддя вирішує долю досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.

З матеріалів справи вбачається, що представник інших осіб, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, звернувся до місцевого суду з клопотанням про встановлення процесуального строку досудового розслідування в порядку ст. 28 КПК.

У клопотанні адвокат указував на те, що стосовно осіб, інтереси яких він представляє, а також щодо їхнього майна здійснюються процесуальні дії, визначені КПК. З моменту внесення відомостей до ЄРДР минуло понад 4 роки, проте орган досудового розслідування, всупереч вимогам статей 2, 7, 9, 22, 28 КПК, проводить досудове розслідування неефективно, без всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, а також поза розумними строками, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, що спричиняє тривале й необґрунтоване обмеження прав, свобод і законних інтересів вказаних вище фізичних осіб та очолюваних ними юридичних осіб.

Заявник акцентував, що за цей період сторона обвинувачення провела лише ряд слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, які мають ознаки формальності й упередженості щодо зазначених фізичних та юридичних осіб і їх контрагентів.

Увесь цей час згадані вище особи та очолювані ними юридичні особи зазнають протиправного втручання у свою діяльність, зокрема господарську, з боку працівників правоохоронних органів, що негативно впливає на ділову репутацію керівництва територіального органу державної влади, підриває авторитет держави та судової гілки влади, а також негативно відображається на фінансово-господарській діяльності підприємств, що, як наслідок, призводить до додаткових витрат на отримання правничої (правової) допомоги адвокатів.

На момент подання клопотання в цьому кримінальному провадженні підозру не повідомлено жодній особі. Тож зазначеними обставинами представник обґрунтовував необхідність установлення строку для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування.

Слідчий суддя 16 жовтня 2023 року ухвалив рішення про встановлення такого строку.

На момент ухвалення вказаного рішення діяли правила, передбачені ч. 8 ст. 615 КПК, згідно з якими у кримінальних провадженнях, у яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і на дату введення воєнного стану жодній особі не було повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених ч. 2 ст. 219 цього Кодексу.

Тобто, за вказаними правилами процесуального закону в кримінальних провадженнях, у яких не було нікому повідомлено про підозру, строки не спливали до настання певної події - припинення чи скасування воєнного стану, тобто не мали граничного строку.

Водночас кримінальний процесуальний закон (ч. 1 ст. 114 КПК) передбачає можливість установлення певного процесуального строку в межах граничного строку.

У цьому провадженні йдеться про встановлення строку в межах строку досудового розслідування, в якому нікому не було повідомлено про підозру.

Ухваливши рішення про встановлення стороні обвинувачення в особі уповноваженого слідчого та уповноваженого прокурора, процесуального строку тривалістю 1 місяць з дня проголошення ухвали слідчого судді для закінчення досудового розслідування, слідчий суддя фактично скоротив строк досудового розслідування, який не мав граничних меж відповідно до ч. 8 ст. 615 КПК.

Таке рішення вочевидь впливає на долю досудового розслідування і кримінального провадження загалом, а отже, ця ухвала слідчого судді підлягає апеляційному оскарженню.

Отже, ККС ВС касаційну скаргу прокурора задовольнив, ухвалу Рівненського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про встановлення процесуального строку для закінчення досудового розслідування скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.