У Чернігові жінка продала авто, а потім пішла по судах: чим закінчилась історія у Верховному Суді

Касаційний цивільний суд ВС ухвалив остаточне рішення у тривалому спорі щодо права власності на автомобіль, який був переданий іншій особі на підставі усної домовленості та за грошову компенсацію. Дослідивши обставини справи, пояснення сторін та доводи про добросовісність набувача, суд дійшов висновку: правові підстави для витребування транспортного засобу відсутні, оскільки він вибув із володіння власниці добровільно, а обраний спосіб захисту не відповідає критерію ефективності.

Добровільна передача «Тойоти»

При вирішенні спору визначальне значення мають встановлені обставини та поведінка сторін, тоді як подальші письмові вимоги не можуть спростувати чи змінити ці факти. Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд, розглянувши справу № 750/18240/23 щодо автомобіля «Тойота».

Суперечки, пов’язані з цим авто, почалися ще в грудні 2023 року: колишня власниця звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов був обґрунтований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 4 липня 2019 року жінка успадкувала автомобіль «Тойота», який належав її покійному чоловікові. Після оформлення свідоцтва про право власності технічний паспорт не замінювала та жодних доручень з перереєстрації авто нікому не надавала. У подальшому передала транспортний засіб разом із документами в тимчасове користування юридичній особі. Також позивачка зазначила, що наприкінці квітня 2021 року їй став відомий факт: без її згоди та проти волі юрособи (якій вона довірила своє авто) транспортним засобом незаконно заволоділи інші люди, проти яких 14 січня 2021 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за частиною четвертою статті 190 (шахрайство), частиною другою статті 189 КК (вимагання з погрозою вбивства).

У зазначеному кримінальному провадженні колишню власницю «Тойоти» визнали потерпілою. Під час досудового розслідування було встановлено: після незаконного заволодіння транспортним засобом без дозволу власника було здійснено його незаконне відчуження. Як встановило слідство, автомобіль перепродавали кілька разів: спершу за символічну суму (5 тис. грн) , а згодом – за ринковою ціною (600 тис. грн). Під час проведення обшуків «Тойоту» вилучили та наклали арешт ухвалою суду.

У своєму позові жінка наполягала, що договори комісії та купівлі-продажу укладені з порушеннями: представники, які діяли від імені спадкодавця, не мали жодних повноважень. На її думку, правочини здійснені під впливом обману, а тому мають бути визнані недійсними. Крім того, вона просила суд повернути автомобіль, посилаючись на статтю 388 Цивільного кодексу (право власника на витребування майна від добросовісного набувача). Проте Деснянський районний суд Чернігова відмовив у задоволенні позову, посилаючись на те, що власниця добровільно передала автомобіль разом із ключами та документами іншій особі, а отже транспортний засіб вибув із володіння за її волею.

Аналогічне рішення ухвалив і Чернігівський апеляційний суд: «Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду - без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для витребування майна у належного набувача, а також щодо обрання позивачем неналежного способу захисту в частині вимог про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу і про скасування державної реєстрації спірного автомобіля».

Коли дії сильніші за слова

На початку лютого 2025 року колишня власниця «Тойоти» звернулася до Касаційного цивільного суду ВС. Свою скаргу вона обґрунтувала на твердженні про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах (викладених у низці постанов ВС), адвокат позивачки намагався довести, що належним способом захисту прав є саме віндикаційний позов: адже позивачка залишається власницею транспортного засобу згідно зі свідоцтвом про право власності, тоді як нинішній власник є добросовісним набувачем.

Касаційна інстанція почала аналіз із ключового питання: чи може особа витребувати своє майно, якщо вона сама передала його іншій особі, разом із документами й ключами, на підставі домовленості та після отримання значної суми грошей. Саме ці обставини були встановлені судами попередніх інстанцій. Ще під час допиту у межах кримінального провадження колишня власниця «Тойоти» підтвердила, що добровільно віддала ключі, техпаспорт і сам транспортний засіб, отримавши за нього 30 тисяч доларів США. Вона також зобов’язалася після оформлення спадщини провести перереєстрацію автомобіля на покупця, але жодних звернень від нього з цього приводу не надходило. Пізніше, у цивільній справі, жінка змінила свої покази, заперечуючи факт отримання коштів. Проте суди встановили неузгодженість між її первинними свідченнями і позицією, на якій ґрунтувалися позовні вимоги.

У таких випадках, як зазначила касаційна інстанція, правовий механізм, передбачений статтею 388 Цивільного кодексу, – не працює. Адже дана норма застосовується лише тоді, коли майно вибуло з володіння всупереч волі власника: унаслідок шахрайства, підробки чи інших дій, які руйнують елемент вільного волевиявлення. КЦС ВС навів усталену позицію, яка вже неодноразово висловлювалася у постановах Верховного суду: якщо передача майна була добровільною, витребування у добросовісного набувача стає юридично неможливим навіть у тому разі, коли власник згодом змінює свою позицію або стверджує інше в подальшому судовому процесі.

«Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції», – наголошується у постанові КЦС ВС.

Суд також підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. І тому касаційна інстанція не наділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Діючи відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК, Касаційний цивільний суд ВС залишив дану скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Ухвалена постанова підтверджує важливий принцип: якщо власник добровільно передає своє майно в інше володіння, витребувати його від добросовісного набувача – вже неможливо.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.